Без України не обійдеться

Володимира Зеленського на цю відеоконференцію не запросили. Формально тому, що Донбас — тільки одна з тем дискусії між Еммануелем Макроном, Ангелою Меркель і Володимиром Путіним, а насправді — тому, що Зеленський «покараний», погано себе поводить і дратує Путіна. Тому, що запровадив санкції проти Віктора Медведчука, а це, зрозуміло, є неприпустимим з кремлівської точки зору.

Проте саме бажання Путіна провести бесіду з європейськими лідерами — свідоцтво того, що після декількох років окупації Криму і Донбасу, після катастрофи у Сирії, після отруєння і арешту Навального російський президент все ще відчайдушно прагне уникнути ізоляції, домовитися зі своїми європейськими партнерами хоча б про щось, не допустити нових санкцій. Але, власне, про що домовлятися?

Вже перші повідомлення про переговори показали, що домовлятися нема про що. Питання Криму для Путіна, як відомо, є закритим, і він не збирається обговорювати питання окупації анексованого українського півострова. Російських опозиціонерів визнавати опонентами, а не кримінальниками, в Москві теж не збираються. На визнання російських вакцин в ЄС Макрон і Меркель вплинути не можуть — для цього є відповідна процедура. Та й чи є у Росії потужності для достатнього виробництва вакцин — навіть якщо в ЄС погодяться з їх поставками?

Залишається, як це не парадоксально, Донбас — так-так, саме той Донбас, переговори щодо якого Росія впевнено блокує останні місяці, фактично навіть роки, після саміту «нормандської четвірки» у Парижі.

Тому, що по Донбасу ще можна про щось домовитися. Ну хоча б перестати вбивати українських солдатів. І почати конструктивні переговори у ТКГ — без участі російських найманців, яких московська делегація постійно приводить із собою на перемовини. І обговорити пропозиції Парижа і Берліна — не так, як це знущально робить Дмитро Козак, а серйозно і професійно. І провести саміт «нормандської четвірки» у Берліні.

Але в цьому випадку без президента України не обійтися.

Джерело