Зеленському треба визнати, що у нього манія величі. Зійти зі сцени і сісти в зал

Ентоні Блінкен. Я би пропонував почати запам'ятовувати ім'я цього політика. Він увійде в історію, як один із тих, хто покінчив з імперією.

На днях держсекретар США Ентоні Блінкен виступив на слуханнях у комітеті із закордонних справ палати представників Конгресу. Ось цитата: «Ми виступаємо рішуче проти спроб Росії анексувати Крим. Ми рішуче проти агресії РФ на Донбасі. Ми твердо підтримуємо Україну і маємо намір посилити цю підтримку у сфері безпеки, економіки та у зусиллях щодо зміцнення власної демократії».

Ключове, на що би я звернув увагу — це слова про те, що підтримка має бути і у сфері безпеки, і у сфері зміцнення демократії. Люди розуміють, що є дві проблеми. Зовнішня і внутрішня загроза.

Внутрішня загроза — це проблеми українських інституцій.

Коли парламент і уряд керуються з Офісу президента — це інституційний провал. І тоді на питання «як вам уряд Шмигаля?» — треба говорити «ніяк». З якого боку уряд? Його має призначати парламент. І він має бути йому підзвітний.

Але підзвітність — це точно не надання ніщячків для депутатів (але тільки тих, хто проголосував за бюджет) через програми соцекономрозвитку. По десять мільйонів кожному торік. І десь по тридцять цьогоріч. Це інституційний провал.

А сам Офіс президента керується не тільки з офісів олігархів, а і з кремлівських башт. Це інституційний провал.

Якщо генпрокурор, замість того, щоб допомагати американському правосуддю ловити Коломойського, допомагає йому відмазатись — це інституційний провал.

Якщо «самий гуманний совєцький/український суд у світі» відмазує олігархів — це провал.

Сам Зеленський — це інституційний провал.

Але у Найвеличнішого — є шанс. Прислухатися і отримати допомогу. Не тільки у протистоянні із зовнішнім ворогом, але і з внутрішнім. А для Зеленського — це якраз його уява про свою велич. Це як у алкоголіка: визнати проблему — перший крок. Зеленському треба визнати, що у нього манія величі.

Головний ресурс, який потрібен зараз Зеленському — це тренінги і консультації від союзників. Бо у вигляді суспільства єрмаки йому підсунуть зараз ряжених.

Але він не готовий. Мотивація у нього — не бажання змінитися, а страх.

А тут іще справа «вагнерівців». І комусь зараз прилетить сильно.

І ще. Після таких слів Блінкена, пройдуться саранчею проросійські канали. «Зовнішнє управління. Нами управляють. Біда».

Так? Це ж ми хочемо до них, а не вони до нас? Щоб вступити до їхнього клубу — треба навчитися їсти ножем і виделкою. І не ковирятися в носі на людях. Інакше не приймають.

Але поки є люди, які ведуться на розмови проросійських каналів і тим їх підживлюють, Зеленському можна впарювати.

Володимире Олександровичу, все що вам потрібно — іноді сходити зі сцени і сідати в зал. І уважно слухати не соціологів, не Єрмака, а розумних людей із-за «бугра».

А потім міняти трупу — і на сцену. Але цього разу грати за Україну!

Тільки віриться слабо, що у нього вийде.

Джерело