Якого біса ви всі претеся в політику через влоги?
Не хочете спершу десятиліттями важко попрацювати, щоб стати професійним політиком чи урядовцем?!
Нещодавно їхав авто і слухав улюблене
Якраз потрапив на інтерв’ю Вакарчука, на піснях якого я виріс.
І хоча я собі пообіцяв, більше ніколи Вакарчука не слухати після його другого походу в політику — порушив власну обіцянку.
Славко говорив жваво, з енергією, компетентно. Бо про музику.
Навів гарний приклад: раніше, щоб стати Полом Маккартні, треба було важко працювати, йти крізь успіхи і невдачі роками і десятиліттями — і лише тоді приходило визнання.
А зараз, завдяки інтернету і соціальним платформам — записав влог чи кліп, він став вірусним і ти вже Пол Маккартні на день.
Вакарчук через це дуже засмучений, бо нівелюється сам дух музичних творів, їх досконалість.
Поділяю його біль!
Єдине запитання: якого біса Ви усі претеся в політику через влоги?
Не хочете спершу десятиліттями важко попрацювати, щоб стати професійним політиком чи урядовцем?!
