Передплатити Підтримати
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Блоги
  • “Та й осоружна ж ся мені Москва!” Як за Сталіна Лесю Українку зробили пропагандистом російської культури

“Та й осоружна ж ся мені Москва!” Як за Сталіна Лесю Українку зробили пропагандистом російської культури

За місяць (25 лютого) в Україні будемо відзначати ювілей Лесі Українки – 150 років від дня народження

Оригінальний «подарунок» до дати підготувала місцева влада. Так, на малій батьківщині ювілярки в Новоград-Волинському планують закрити районну бібліотеку імені Лесі Українки.

А от «подарунок» з часів Сталіна досі залишається: головний російськомовний театр російської драми в Україні називається іменем… Лесі Українки.

Чому в 1941 році так сталося, ніхто не може пояснити. Скоріше за все, задум Сталіна і його представників в Україні полягав у необхідності піднести бойовий дух українців у війні з недавнім союзником вождя більшовиків — Гітлером. Отож уже 80 років Лесю Українку використовують як символ російської культури в Києві — столиці України.

Нагадаю, що Леся Українка написала 22 драматичні твори. Але в контексті сьогоднішньої теми показовим є історія «Боярині» — єдиної п’єси з історії українсько-російських відносин.

«Бояриня» була написана Лесею під час лікування в Єгипті у 1910 році, а опублікована вже після смерті авторки у 1914-му.

Цікаво, що вперше театральну постановку «Боярині» зробила трупа Миколи Садовського у Кам’янець-Подільському, де перебував Уряд УНР. На прем’єрі 1919 року побувало все керівництво тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою!

Згодом твір Лесі Українки був заборонений як у Російській імперії, так і в Радянському Союзі! «Бояриня» не потрапила навіть у повне зібрання творів Лесі Українки.

Лише в 1989 році п’єсу спочатку опублікували, а згодом зробили театральну постановку.

Не буду переповідати зміст забороненої російською та радянською владою «Боярині» Лесі Українки про принципову відмінність у культурі, ментальності та побуті двох різних народів — українського та російського. Скажу лише, що якби «Бояриню» нині прочитав Путін та його «московські посіпаки» (так Леся Українка називає у своїй п’єсі тих, хто перекинувся на службу Росії), вони б знову спробували її заборонити. Бо ми надто різні, й недаремно ж головна героїня п’єси стверджує, що в Україні й місяць ясніше світить, ніж у Росії сонце.

Отож, напередодні 150-річчя Лесі Українки варто було б завершити 80-річну сталінську історію використання імені Великої Українки, яка все життя пропагувала українську, а не російську культуру!

Джерело

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Блоги
  • “Та й осоружна ж ся мені Москва!” Як за Сталіна Лесю Українку зробили пропагандистом російської культури