Передплатити Підтримати

Чому прихильників «русского міра» рве на шмаття від згадок про Уляну Супрун

Уляна вже не чиновник. Уляна не має великого рейтингу. Але вони її все рівно бояться

Мочи їх, Супрун. Мочи, як манту.

Супрун написала книгу. І просто підірвала усю медведчуковську шоблу. Усіх цих прихильників «русского міра» просто рве на шмаття від цього. Вони конкурують між собою у наборі образливого г*мна, який називають чи то іронією чи то сарказмом, намагаючись закидати Супрун.

І це ознака одного. Страху. Вони її бояться. До ус*ачки.

От останнім, наприклад, вийшов Москаль і сказав, що Супрун у всіх українців вкрала 20 років життя. Звісно ляпнув це в ефірі у Медведчука. Тобто, якби не Супрун, то українці жили б довше японців. Але прийшла Уляна, зробила реформу первинної ланки, яка, до речі, всім подобається, і навіть медведчуковська шобла це визнає, то українці почали вмирати в 60. Ну, буває.

При чому, Уляна вже не чиновник. Уляна не має великого рейтингу. Вона навіть випилялась чомусь із фейсбуку. Але вони її все рівно бояться.

Чому? З якого такого?

Бо вони бояться того, що уособлює Супрун. Вони бояться тих цінностей західної цивілізації, яка Супрун прищеплює українцям. Так, поки в малих дохах. Поки немає в нас колективного імунітету проти совка і «русского міра», проти корупції. Ще не готове суспільство. Але це не значить, що цього не треба робити. І це не значить, що суспільство, яке зараз не готове приймати такі цінності, не зміниться за 5 чи 10 чи може 20 років. Годинник тікає. І Медведчук його чує. Супрун для них — то те саме європейське майбутнє України, в якому немає їм місця. І вони це знають. І їх це лякає.

А суспільство має змінитися. Або залишитись бідним. Третього не дано. Або йти туди, куди веде Супрун. Або лишатися в багнюці із Москалем і Медведчуком. Бо не можна стати Європою на чолі з Медведчуком. Бо не можна побудувати храм, якщо ти вмієш лише копати могили. Щоб стати Європою, треба зробити Європу із себе. А ніколи совок не приведе до цього.

І ще вони бояться того, чого не розуміють. От, як всі люди. Ми всі боїмося чогось, чого не розуміємо. Це природньо. Це інстинкт. І от вони не розуміють Супрун. Вони обзивали її «єба*ою», також показуючи, що вони її тупо не розуміють. Вони не розуміють, як можна бути великим чиновником і не красти. Це не влазить в їх голову. Вони не розуміють, як можна бути міністром і залишатися простою людиною, яка ходить вулицями із рюкзачком. Вони не розуміють, як це, бути міністром і не йти на компроміси. Не домовлятися. Не зустрічатися «посередині». Бо все їх життя вчило, що саме так досягають успіху.

І це лякає. І з переляку вони продовжують воювати навіть із привидом Супрун. І видаються собі такими сильними кмітливими і хоробрими. Але це все та сама Моська, яка лає на Слона. От вони усі такі моськи, які з переляку атакують щось з майбутнього. Що насувається. І що має їх знести. З їх віллами, ренджроверами, долярами в підвалі. Це кінець їх влади. Влади терористів, які тримають Україну у полоні стокгольмського синдрому совка. І їм не буде де харчуватися. А вони звикли це робити з шиком.

Але чим більше вони бояться, тим голосніше волають. І це чудово. Нехай волають. Нехай конкурують у стилі багна. Нехай. Бо це сигнал того, що європейські цінності з кожним кроком наближаються до перемоги. І одного дня це станеться. І прийдуть до влади люди з такими цінностями. Не малороси. Не совки-корупціонери. І, може, це буде не Супрун. Але це точно буде людина, яка не боятиметься мочити манту.

Джерело