Передплатити Підтримати

Чи мріють американські президенти про Міккі-Мауса?

Не впевнений, чи є сенс розбирати інтерв'ю Володимира Зеленського для «Нью-Йорк Таймс» в деталях. Сам розбір всіх маніпуляцій і брехні може зайняти занадто багато тексту

Сам текст інтерв’ю побудований як бесіда досвідченого популіста — який за півтора роки набив руку в оперуванні фактами. Навчився ними жонглювати. Але при цьому просто не розуміє, що у самих журналістів або спостерігачів залишилися хоч якісь здібності до критичного сприйняття текстів.

Україна в інтерв’ю Зеленського постає як «країна, якої немає» — анекдотичний «СРСР» з анекдоту про Вовочку. Інвестиції, для яких потрібна інфраструктура? Основні претензії інвесторів полягають не у відсутності доріг, а в тому, що чотири столичні дороги — Банкова, Грушевського, Богомольця та Володимирська — ніяк не здатні захистити іноземних інвесторів від самих себе! Реформа СБУ без «економіки»? Неправда. У версії реформи СБУ від Зеленського в СБУ залишається главк «К» — антикорупційний департамент, який всі західні партнери називають каменем спотикання в будь-якій реформі. 4000 тисяч кілометрів доріг? Відверта брехня. Незалежний Нацбанк? Незалежність держрегулятора була знищена всупереч позиції МВФ.

Антикорупційні органи, які за версією Зеленського отримують його абсолютну підтримку? Саме тому НАБУ ніяк не може вручити підозру заступнику голови О П Татарову — детективів просто не пускають на поріг Офісу президента. І таким чином можна розбирати кожну цитату.

У чому Зеленський не кривить душею, так це в питанні досягнень. Децентралізація та реформа Генеральної прокуратури вивішуються на прапори. Ось тільки президент забуває, що всі ці перемоги — досягнення саме минулої влади. З якою він, за власними словами, не бажає мати нічого спільного. Адже Порошенко — олігарх. А з олігархами нинішня влада, як не смішно, не співпрацює

Тим часом, загальний посил інтерв’ю зрозумілий і прозорий. До Володимира не було нічого. Лише темрява. Тільки дух святий ширяв над поверхнею води. І прийшов Володимир. І мовив Слово. І став Світ. І стала твердь. І децентралізація. І реформа СБУ. І дороги на тверді, по яким густо потягнулися в землю обітовану огрядні стада інвесторів. І звели вони Голівуд. І «Діснейленд» з Міккі-Маусом. І побачив Володимир, що це — добре! А на сьомий день він відпочивав — відкривав для діточок містечко Святого Миколая. І каток. І ялинку. І жили всі довго і щасливо. Поки не вмерли.

Зеленський вдає, що до нього в країні нічого не відбувалося. Не розуміючи, що політичний процес — не новий серіал. Він має свою історію. І про неї пам’ятають не тільки в Україні. Але і в США. І тут слід зрозуміти, що інтерв’ю американському продемократичному ЗМІ з’явилося не просто так. Сама ідея інтерв’ю виникла, очевидно, для того, щоб подати сигнал нової американської адміністрації — ні в які вибори на боці Трампа влада України не вступала. Америка — наш надійний партнер. Дуже чекаємо Байдена в гості! Мабуть, єдине місце, в якому Зеленський щирий — це кінець його бесіди з журналістом. В якому Володимир Зеленський заявляє про бажання побудувати в Україні Голлівуд і Діснейленд.

І справа тут не просто в тому, що через ці фрази ми бачимо реальний рівень президента, який не здатен піднятися вище свого минулого з шоу-бізнесу. Тому що це минуле для Зеленського — ніяке не минуле, а сьогодення. Єдине, що його щиро цікавить. У цих фразах прихована маніпуляція, яка принижує як самого інтерв’юйованого, так і адресата інтерв’ю. Хто там у нас на тому кінці дроту? Американці? Задвину їм про Міккі-Мауса і Анжеліну Джолі! Вони ж американці, їм зайде! Залишається тільки питання про те, чому не згадали «Кока-колу»? За «Кока-колу» ж можна все забути і пробачити!

Якщо моє припущення вірне, то ми маємо справу з людиною, яка оперуює вкрай примітивним розумінням навколишнього світу. Людиною, яка ніяк не зрозуміє, що основним ресурсом відносин із Заходом і США є відповідальність за свої слова і дії. Людиною, яка продовжує жити в ідіотському квазірадянському світі покійного сатирика Задорнова, який повторює фразу «ну і тупі» щодо США. І який щиро вірить, як і численні його глядачі, що і в цей раз цих буржуїв можна обвести навколо пальця.

Що сила його харизми може вплинути не тільки на Путіна, але і на Байдена. Просто треба бути хитрішими за інших. Американським президентам не сниться ночами Міккі-Маус. Для збереження підтримки від України вимагається лише одне — слідувати взятим на себе зобов’язанням. Зобов’язанням щодо трансформації нашої напівбандитської держави в цивілізовану, що зрештою, необхідно не США і ЄС, а нам самим. Вже очевидно, що наш торговець «Діснейлендом» на винос не просто не буде слідувати цим зобов’язанням. Але навіть не підозрює про їх існування. Що в черговий раз відштовхує нас від цивілізації. Принаймні до того моменту, поки на зміну масовику-витівнику не прийдуть відповідальні політики.

Джерело