Свідомість малороса

Перше. Композиція виконана російською. Артистка орієнтована на російськомовну аудиторію, у тому числі і закордонну, тобто на так звані країни «ближнего зарубежжя». Відтак, очікувати, що заспіває українською свою першу пісню, як сольна співачка, було марно. Зрештою, Надя не гребує виступати на концертах країни-агресора.

Друге. Те, що розірвало соціальні мережі. Вибухнуло двічі. Фрагменти кліпу «Gorit» були зняті на мосту над Алеєю Небесної Сотні. Замість плакатів «Герої не вмирають» — висів «Дорофєєва». Активіст Сергій Стерненко це зауважив і закликав активних користувачів Інстаграму «завітати» на сторінку артистки і написати все, що думають про цей факт. Ефект не забарився — співачка видалила пост з соціальної мережі із танцями з місця, де вбивали Небесну Сотню.

Третє, є. І це вразило найбільше. Про те, що артистка танцює там, де відбувались трагічні події в Києві під час Революції Гідності, я розповіла аудиторії в Тік Ток (соціальна мережа з короткими відео) і запитала користувачів як вони ставляться до цього факту. І почула у свій бік шквал критики.

Чимало користувачів виправдовували вчинок співачки, мовляв, «якщо там шість, років тому бились, то тільки плакати потрібно?» Або таке: «Давайте не ходити по землі, де відбувались бої світових воєн», «скрізь убивали людей, наша земля вся пролита кров’ю, і що тепер ходити не можна?», «давайте ще перейменуємо 100 500 вулиць на героїв Небесної Сотні, бо ми ж інших не знаємо, оплакуймо їх вічно», тощо.

Ось, де криється свідомість малороса. І тут не проблема в артисті, а в тому, що країна так і не доросла до осмислення історії та подій історичної ваги. Їм байдуже на пам'ять та сакральні місця. І доки толеруватимуться такі факти, доки із суспільством не будуть працювати, не будуть роз’яснювати, чому у трагічних, знакових місцях не варто танцювати напівоголеним дівчатам, доти чимало українців мислитимуть як малороси.