Передплатити Підтримати

Білорусь стала тестом для Заходу. Він його провалив

Кремль не може не відчувати задоволення. Адже ліберальні демократії визнали російську сферу впливу

Білорусь своєю драмою завершує розпад СРСР. Саме білоруси ставлять у цьому процесі крапку, розморожуючи залишки радянськості.

Білоруський протест став подією, до якої ні Захід, ні Росія виявилися не готовими. Білорусь показала, що конфлікт між єдиновладдям і його виборною легітимацією можна розв'язати, відмовившись або від виборів, або від єдиновладдя. Інакше країну штормитиме.

Білорусь стала тестом для Заходу як глобального проєкту, що захищає демократичні цінності. Захід тест провалив. Аби не повторити український сценарій, аби не спровокувати Росію — ці страхи сформували західну реакцію на «білоруський серпень».

Річ не тільки в лицемірстві західних еліт. Річ у західній моделі, яка вимагає врегулювання конфлікту через компроміси. Але ця модель не здатна розв'язати конфлікт суспільства з диктатором, якщо він не готовий відступити. Навіть більше, Захід не готовий до конфронтації з ядерною державою, яка дивиться на світ через призму балансу сил і стримування.

Кремль не може не відчувати задоволення. Адже ліберальні демократії визнали російську сферу впливу і входження в неї Білорусі.

Оптимальним для західного співтовариства був би «вірменський сценарій», про що говорять самі західні політики (вже з ностальгією). Коротше: зміна режиму, але збереження Білорусі в сфері інтересів Росії.

Росія вибрала інший сценарій: збереження Білорусі в сфері тяжіння Росії за збереження Лукашенка. Президент Путін в інтерв'ю 27 серпня підтримав Лукашенка, пообіцявши йому «резерв із співробітників правоохоронних органів» в разі, якщо ситуація буде «виходити з-під контролю». Це путінське попередження і Заходу, і білоруській опозиції: «Ви отримаєте по руках».

Кремль вважав за можливе застовпити свою позицію «головного» в регіоні. Настрої в Росії, з огляду на те, що 57% росіян підтримують Лукашенка і тільки 25% позитивно ставляться до протестувальників (опитування Левада-Центру), підкріплюють кремлівський вибір. Путін розвіяв сумніви: Москва Лукашенка не здає. Поки!

Відразу виникає запитання: невже російський «резерв» десантують, коли на вулиці білоруських міст вийдуть сотні тисяч? Чи це погроза, яка повинна погасити протест? Найімовірніше, Путін сподівається (впевнений?), що білоруси не будуть випробовувати долю. А якщо вони зважаться?

Тим часом, Білорусь стає для Москви також випробуванням. Так, неясно, наскільки обгрунтована її надія на смирення загнаного в кут звіра. Лукашенко не схожий на лідера, який буде повзти до Кремля на колінах. Він буде викручуватися, брехати, шантажувати. Де гарантія, що він не влаштує провокації на кордонах з країнами НАТО, відповідати за які доведеться Москві? Ясно, що в разі загрози його владі, він влаштує «розбій» з «екстремістськими елементами». Адже Путін вже став заручником всенародно даної обіцянки його підтримати.

Звичайно, Кремль буде роздумувати про заміну Лукашенка. Адже він продовжить випробовувати путінське терпіння. Явно не найкращий варіант для контролю над країною — васалом. Але заміна справа майбутнього.

Підтримка Лукашенка означає, що Росія бере на борт білоруську економіку і повинна оплачувати його насильство. Шокує блискавична допомога, яку Москва обіцяла Лукашенку: Путін збирається рефінансувати білоруський борг ($ 1 млрд). Чи готові до цього російські платники податків? Забезпечивши собі Білорусь як країну-буфер, Росія отримує країну-банкрота. Яка стратегічна потуга!

Було б навіть дивно, якби підтримка Лукашенка з боку Кремля не спровокувала б у білорусів антиросійських почуттів. У цьому випадку конфлікт між владою і суспільством у Білорусі перетворюється на геополітичну кризу, коли білоруси поставлять під питання «братерські відносини» з Росією.

Росія, підтримавши Лукашенка, відтепер несе відповідальність за його садизм і насильство; за понівечених, затриманих, зниклих безвісти. Росія несе відповідальність за його готовність перетворити Білорусь на сталінградський плацдарм війни із Заходом.

Білорусь дозволила Путіну повернути місце у вищій лізі. Але нам ще належить дізнатися ціну умиротворення Білорусі.

Втім, не будемо списувати Захід. Так, ліберальні демократії не вирішили білоруську проблему. Але Білорусь має в Європі лобістів в особі балтійсько-нордичного блоку плюс Польща. Десятки тисяч людей у Литві, які встали в живий ланцюг, щоб підтримати білоруський протест, — це фактор моральної сили. Західна машина розвертається повільно. Але зупинити її важко, коли вона почне рух. Питання в тому, чи готова вона почати рух. Питання в тому, скільки білорусам чекати, поки машина почне рух!

А поки світ буде дивитися на Росію через призму Білорусі. Раз Кремль узяв на себе роль «рішальника» і приготував для білорусів силовий «резерв».

І ще: як Кремль може допомогти вирішити конфлікт між народом і диктатором у Білорусі, якщо не може вирішити свій конфлікт з народом в Хабаровську?! Чи Білорусь — репетиція перед вирішенням російських проблем?

Джерело