Віденська конвенція (від 1961та 1963 років) суперечить висловлюванням міністра Кулеби
Єдиним виправданням не розривати відносини може бути боязнь
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба виправдовував у інтерв'ю «Главкому» від 2 серпня рішення не розривати дипломатичні стосунки з Росією після окупації Криму у 2014 році гуманітарними міркуваннями. Він пояснює:
«Добре, припустимо, розірвали ми б дипломатичні відносини з Росією в 2014 році. Яка країна візьме на себе представництво наших інтересів? Яку країну ви б хотіли бачити представником наших інтересів? Умовно.
Беремо Польщу. У нас сотні політв’язнів, судових процесів, які треба відвідувати. У нас є генконсульство у Ростові-на-Дону, а генконсульства Польщі у цьому місті немає".
Пан Кулеба плутає яблука з апельсинами. Віденська конвенція про консульські стосунки 1963 року недвозначно передбачає, що розрив дипломатичних відносин не означає розрив консульских відносин. Отже, розрив дипломатичних відносин не означав би закриття п'яти консульств у Росії. У тому числі й в Ростові, про яке згадує пан міністр. Закриття консульств — це окреме питання, не пов'язане з закриттям посольства. Тому що посольства захищають інтереси держави, а консульства переймаються інтересами громадян.
Загарбання суверенної території України є більше, ніж достатньою підставою для розриву дипломатичних відносин. Інакше ставиться під сумнів як суверенність держави, так і її переконання, що окуповані території належать саме їй. Принаймні в очах іноземних держав це так виглядає.
Єдиним виправданням не розривати відносини може бути боязнь, що розрив відносин прискорить загарбання не тільки Криму, але й Києва. Це історикам оцінювати чи така загроза була реальною.