Втрати на фронті
Що відбувається в ЗСУ після припинення вогню
Отже, що відбувається з втратами на фронті.
Після оголошення всеосяжного припинення вогню бойових втрат не було. Але це не означає, що в ЗСУ не було смертей.
Станом на 17−18 рік (за останні роки я статистики не знаю) п'ять з шести смертей в ЗСУ були небойові. Причини бували різні: хвороби, нещасні випадки, ДТП, передозування, суїциди, необережне поводження зі зброєю… І це не тільки в зоні АТО, а потім ООС, а загалом по ЗСУ.
Велике скупчення людей, у важких умовах, зі зброєю та радянською системою відбору — нічого дивного.
Штаби майже ніколи не повідомляли про небойові втрати, окрім резонансних, бо те не мало сенсу та й з етичних причин.
Після останніх скандалів з рішеннями у Мінську і недовірою суспільства до дій влади, постало питання, що, можливо, є спроба зманіпулювати суспільною думкою.
Почалося все з не збігання звіту ОБСЄ і штабу ООС в кількості випадків порушення режиму тиші.
Потім громадськість звернула увагу на те, що у звітах немає втрат, а в Енергодарі ховають бійця, який загинув за незрозумілих обставин.
Ці випадки викликали негативний резонанс у суспільстві.
Я так розумію, що політичне керівництво наполягло на публікації всіх втрат в зоні ООС для того, щоб зняти напругу.
Як на мене, це хибне рішення.
По-перше, такою інформацією скористаються інформаційні війська противника для проведення інформаційно-психологічних атак.
По-друге, я певен, що не всі родини захотіли б повідомляти про обставини та причини смерті їх рідних, якщо вони не пов'язані з бойовою обстановкою. Іноді родині достатньо знати, що син герой.
По-третє, а чи хотів би того сам боєць? У нас були випадки, коли полковник приховував онкологію, аби тільки залишатися на фронті, і колов хімію просто в окопі, а молодий хлопчина з вадою серця ховав той факт від усіх, аби тільки воювати. А буває, що і сам підрозділ не хотів би кидати на себе тінь через проступок чи глупість одного несвідомого бійця.
Це складне питання. Яке не має простих відповідей. Але повірте, що всі причини і обставини смертей наших воїнів встановлюються, бо за ці роки відмінно працює проєкт «Евакуація 200», налагоджена експертиза та розслідування.
Життя та смерть більш складні, ніж Зрада та Перемога.
Але головне, що ми маємо винести з цієї історії: суспільство тотально не довіряє діючій владі і тепер ця недовіра перекинулися частково і на ЗСУ, бо їх втягнули у політику, що є однією з найбільших помилок Зеленського.
А щодо ЗМІ: важливо під час війни дотримуватися інформаційної гігієни і пам'ятати, що в час тотального невігластва, порушення комунікації з боку влади та хаосу соцмереж — ваша важливість, як джерел перевіреної, якісної інформації — повертається.
