Колективна Тьотя Мотя. Як Україну позбавляють ідентичності і культури
“Лучше быть изнасилованной, чем украинизированной”. У владних кабінетах поселилась колективна тьотя Мотя Розторгуєва із Курська. Яка ладна знищити свою державність, аби трошки заробляти і мати свою “С” — стабільність
Поки Росія зрозуміла, що завоювати нашу територію зброєю буде дуже складно, і легше поплавити залишки мізків тих, хто ще лишається у ній, у команді Зеленського вирішили поламати навіть ті попередні здобутки гуманітарної сфери, які десь та з’явились. Комплекс заходів, спрямованих на те, щоб у турборежимі перетворити Україну на Малоросію не знає меж. Спочатку були обшуки у музеях і культурних центрах, і «Довженко-центр» оголосив, що змушений припинити свою роботу.
Не встигли українські співачки в негліже записати обов’язковий україномовний хіт, а пересічні громадяни оцінити кіно про власних кіборгів з українськими шевронами і нашою мовою, чи не уперше без двозначних натяків про бравого десантника з чеченської війни, аж ось нові випробування.
У таборі ОПЗЖ та москвофільському крилі «Слуг народу» аж підвивають, що Україні не потрібні квоти на державну мову, і треба конче допомогти русскому языку. Бо ж так можна і рейтинги серед лайт-вати напередодні місцевих виборів дещо підтягти, і комплементарний тульський пряник від російських кураторів отримати. Часто на представників влади не діє навіть критика, бо після першого скандального інтерв’ю про мовне різноманіття від голови Верховної Ради Дмитра Разумкова, він негайно видав підтвердження своєї проросійської позиції. Мовляв, мовний закон необхідно переглядати, щоб він влаштував всіх українців. Тобто, таки ламатимуть на догоду тим, хто не хоче еволюціонувати та вириватися із російського дискурсу.
Цікаво, чи лягає це в канву Мюнхенського плану з 12-ти пунктів позбавлення національної ідентичності? Щоби Європа змогла нарешті торгувати із РФ і вгамувати український біль у своїй голові, а Кремль руками армії і локальних юд «все по 30» трощив і ламав каркас нашої державності.
Ідемо далі, щоб відчути усю повноту гуманітарної кризи.
З’явився у нас новий міністр культури й інформаційної політики. Звати його Олександр Ткаченко. Масштабну особистість підтримала фракція «Слуг народу» майже одноголосно.
Ще недавно колишній топ-менеджер «1+1» гострив лижі на вибори мера Києва і його офіційні сторінки аж пістрявіли від заяв про те, що Дарницька ТЕЦ — «ракова пухлина Києва». А сам він записував відео на Відрадному із розмовами про те, що бере участь у партійному праймеріз.
І от щось там за ніч переграли — і улюблена партія відправила Ткаченка розбиратися у всіх тонкощах культури. Як там у гурту Kazka? «Поплакала і знову фіалка розцвіла». Олександр Ткаченко на тлі інших двох сотень слуг народу виглядає профі, однак попередня сфера його діяльності під керівництвом Ігоря Коломойського свідчить лиш про одне — в культурі нас чекає одне тотальне телебачення. Люди, які робили політику через серіал про Василя Голобородька, те саме робитимуть із культурою. Їм не потрібні яскраві і професійні конкуренти. Тому свого кіна може більше не бути — будуть туалетні комедії з-за поребрика. А замість українського музичного продукту може бути одна тотальна общєпонятна Ольга Бузова. Тим паче смаки мільйонів громадян, які обирали колективних бужанських та дубінських, свідчать, що їхня культура полягає в телепродуктах для ржачки… І тому там немає місця ані скульптору Івану Гончару, ані його музею. Ані «Довженко-центру» — тим більше, у його дворі повним ходом іде будівництво чергового одоробла. А це більш зрозуміло для широких мас, для яких головне з’їсти олів’є під позитивне відео президента.
Гуманітарна криза розквітає буйним цвітом, коли наші It-girl і моделі успішних співгромадян абсолютно вмонтовані у російський дискурс і наративи ворожої держави. Одна редакторка глянцю не так давно ржала над похоронами Героя на війні. Інша — редакторка українського Vogue Юлія Пеліпас написала в інстаграмі, що війна в Україні «громадянська». І лише після публічного обурення виправила пост.
Поки виправляють і вибачаються, далі може бути гірше. Гуманітарна криза — світоглядна і розумова — назагал торкаються усього. Власне, тому ті ж ОПЗЖ і крило дубінських із СН дозволили собі опротестувати амністію для майданівців. Коли це станеться — громадяни із промитими мізками і общєй з росіянами культурою можуть і не писнути. І тоді наступним може бути уже гірше. Наприклад, засудження терору ЗСУ над «мирними шахтарями» на воєнному контракті із Кемерово.
