Передплатити Підтримати

На чому ґрунтуються теорії змов

Як можна пояснити теорії змов та як спілкуватися з їхніми прихильниками?

«Змови, довкола змови» — створюють враження розмови з таксистами і соціальні мережі. Конспірологія, або схильність пояснювати речі таємними змовами — це уявлення про світ, яким панують приховані потужні сили, що бажають зла і прагнуть впливати на політику, економіку, здоров’я і переконання людей. Як можна пояснити теорії змов та як спілкуватися з їхніми прихильниками?

Уявлення про змову — це спосіб пояснити світ. В ньому, на думку прихильників конспірології, діють неявні, потужні, зловмисні ворожі сили, що прагнуть втручатися в життя людей. Чіпувати та викликати аутизм під час вакцинації, нанести штрих-код під час перевірки температури, перекроїти світову економіку, знищити людство тощо.

Прихильники конспірології є надто підозріливими, суперечливими, відкидають наявні докази. В них не просто скепсис, який критично аналізує реальність, а надмірна недовіра до реальності. При цьому, ті, хто вірить в конспірологію, вважають себе людьми логічними, здатними до критичного мислення. Це важливо пам’ятати, коли будете з ними спілкуватися.

Теорії змови бувають химерними, як-от про рептилоїдів з планети Нібіру, так і до цілком правомірних, як-от про використання приватних даних для стеження за людьми. Бувають вони і різні за походженням: одні виникають в колективній свідомості, інші (що трапляються частіше) мають певне і таємне авторство і мету, та служать маніпуляції людьми.

Теорії змови можна описати за чотирма принципами.

1. Конспірологія є універсальною — вона вражає людей повсюди. Переважно, прихильників теорії змови характеризує хоча б щось одне з цього: погана освіченість, бажання бути особливими, прагнення певності, відчуття безпорадності та недовіри майже до всього навколо.

2. Конспірологія є бездоказовою — «на те вони і таємні уряди, щоб їхнє існування ніхто досі не довів». Втім, відсутність доказів своїх міркувань та наявність доказів протилежних уявлень ніяк не переконує конспірологів.

3. Конспірологія спирається на образне, емоційне мислення — так зване швидке мислення, що по-хорошому допомагає робити швидкі, критичні для життя рішення про безпеку і порятунок.

4. Конспірологія — соціальне явище. Віра в змови відображає існування конфлікту між різними соціальними групами та відчуття в хоча б однієї з них зовнішньої загрози.

Чим небезпечні теорії змови?

Вони стосуються не окремого індивіду, який собі може думати, що хоче. Прихильність до теорії змови зачіпає і втягує у сферу впливу цілі спільноти людей.

Віра в те, що світом керує таємний уряд, і з цим нічого не вдіяти, може відохочувати людей справді цікавитися політикою в деталях, а не образах, чи займатися політикою.

Уявлення про те, що вакцини розробили, аби знищити, стерилізувати, чіпувати, зробити аутичним людство, істотно зменшує рівень вакцинації в спільноті, і зрештою знищує колективний імунітет і робить спільноту вразливою до епідемій.

Переконаність в тому, що кліматичних змін не існує, заважає людям змінювати свою буденність і зменшувати власний внесок в шкоду довкіллю.

Такі переконання відверто небезпечні для життя всієї спільноти. Тому що робити, коли люди довкола мислять змовами і чинять дивні речі, які шкодять всім, — активно досліджують науковці.

Чому люди вірять в теорії змови?

Якщо стисло, то не тому, що вони ідіоти, а тому, що їм некомфортно, і їхній мозок намагається з цим впоратися. Але щось іде не так. Виділяють так звані епістемологічні мотиви конспірології (коли мова йде про знання про щось) та екзистенційні (коли мова йде про буття прихильників конспірології). Отже, які мотиви є в прихильників теорії змов?

1. Прагнення впоратися з непевністю і невизначеністю. Навіть без думок про змови, невизначеність і її страх є причиною дискомфорту і тривожності в багатьох людей. Рятує в цьому разі лише прийняття невизначеності, а не підведення під неї якоїсь теорії, яка тривожність збільшує ще сильніше.

2. Бажання відстояти свої переконання, коли очевидної аргументації бракує. Той самий епістемологічний мотив. Здаватись ідіотом ніхто не хоче, а розумнішим за більшість — всі. Теорія, яка пояснює власні чи нав’язані переконання процесами, які не довести — це дуже зручно.

3. Бажання пояснити речі. Великі, значущі події в уявленні людей не можуть пояснюватися простими чи випадковими подіями. Приклад цього переконання — «Як так може бути, що просто так виник новий вірус? Ну точно його створили».

4. Політичні мотиви. В залежності від того, хто програв на виборах, теорії змов про вплив на хід виборів змінюється. Кумедно, що дійсно на хід передвиборчих кампаній здійснюють сильний інформаційний вплив. Власне, кампанії і є хвилями впливу на думки. Проте, політики програють і без якихось змов.

5. Відчуття вразливості, загрози, безпорадності — стани, що живуть глибоко у мозку, в ділянці під назвою амигдала, і налаштовують в ньому когнітивні фільтри.

Прихильникам різних теорій змов властива така риса, як тривожність — ще не розлад, але схильність нещасно та безпорадно почуватися доволі часто. Людина, що відчуває загрозу, не сприймає логічних доводів, звертає увагу переважно на негативні речі, що є для неї доказами власної правоти і стану небезпеки та прагне гуртуватися з такими ж людьми.

В теорії змов дуже часто вірять певні спільноти, що є в меншині та відчувають, відповідно, загрозу і безсилля. Важливим моментом є те, що в цьому разі віра в змову робить людей ще більш безпорадними і пасивними.

Прихильники теорій змов часто мають:

— Магічне мислення (мають ритуали і вірять в силу думки).

— Макіавеллівські риси (прагнуть влади, контролю, готові на все заради мети, і мають пієтет до сильніших).

— Первинну психопатію (на перший погляд милі, але безсердечні маніпулятори).

Що робити з теоріями змови?

У багатьох людей передусім виникає бажання кепкувати з прихильників теорії змови і розвінчувати їхнє сприйняття. Проте, що більше люди борються з теоріями змови і фейками, то сильніше ті, хто в них вірить, до них пристають. За цим стоїть певна логіка. Людям, які вірять в змови, відмовитися від свого прихистку, що оберігав картину світу, здається парадоксальним. Також їм дуже складно визнати свою неправоту, коли всі зусилля були спрямовані на ствердження особливого статусу і гострого"критичного" розуму.

Взяти відповідальність в межах спільноти і почати щось робити, аби не бути безпорадними жертвами — така ініціативність і «повільне мислення» не притаманні конспірології. Що більше зусиль хтось докладає до розвінчування теорії змов, то сильніше прихильники конспірології переконуються, що комусь дуже треба ними маніпулювати, і стають ще більш впертими. А якщо при цьому над ними ще й насміхаються, то виходу з глухого кута фактично не існує.

Натомість, можна використовувати такі підходи

Апеляція до логіки, фактів та емпатії. Але перед тим, як наводити факти потрібне правильне налаштування. Розпочати можна з прояву емпатії, що ви розумієте людину і поважаєте її думки і точку зору. Тоді амигдала мозку задоволено розслабляється. Далі можна наводити факти. Спокійна розслаблена людина, що почувається в безпеці, має шанси увімкнути повільне мислення і пройти стежкою фактів, а не тривожних образів.

Надання сили. «Вас пригноблюють та обманюють». Так ви проявляєте емпатію, тож дієте як людина розумна, а не троль. «Що б ви зробили, щоб вплинути на цю страшну ситуацію? Це у вас взагалі мета — щось змінити — чи ціль?». Цілком може бути, що самі лише думки про конкретні наміри заспокоять, дадуть відчуття сили чи покажуть безглуздість ситуації.

Використання «перевертнів». Можна ставити в приклад людей, що були прихильниками теорії змови та перейшли до іншого табору.

Не чіпати. Якщо віра в якусь змову не становить загрози для вас і суспільства, можливо, варто не намагатися змінити думку цієї людини. Не марнуйте свої час та сили на суперечки. В такому разі слід «не рубати щупальця», і витрачати життя на боротьбу з рептилоїдами, масонами і Біллом Гейтсом в голові опонента.

Краще замислитися щодо спільної причини таких переконань: тривожність, схильність до оманливих думок і галюцинацій, брак контролю над власним життям, піддатливість до переконань, брак визнання з боку інших, в тому числі невдячність близьких. На ці причини можна частково впливати, цим самим ставати на крок ближчими до розвінчання теорій змов серед їхніх прихильників.

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram