Передплатити Підтримати

Лукашенко виявився кращим учнем Сталіна, ніж Путін

"Мы за ценой не постоим" лишається трагічною нормою постсовка

Білоруське зовнішньополітичне відомство позбавило акредитації знімальну групу російського «Першого каналу» за репортажі про поширення в країні смертельного коронавірусу.

Журналісти «Першого каналу» — а його програми можуть дивитися не тільки піддані Володимира Путіна, а й піддані Олександра Лукашенка — розповіли глядачам про наслідки відсутності обмежень під час великодніх свят і «республіканського суботника», спалах хвороби в невеликому містечку Стовпці під Мінськом та інші сумні реалії життя в країні, жителі якої стали заручниками дурості і байдужості старіючого совкового диктатора. І попередили, що це може бути тільки початком кошмару: якщо не буде обмежувальних заходів, білоруська система охорони здоров'я просто не витримає.

У журналістів «Першого каналу» за великим рахунком просто немає вибору. Вони змушені говорити правду про ситуацію з коронавірсом просто тому, що якщо почати хвалити Лукашенка і приховувати факти, це поставить під сумнів заходи, які діють в Росії. Більш того, можна припустити, що Олександр Лукашенко обрав таку стратегію (не)боротьби з коронавірусом саме для того, щоб поставити ці заходи під сумнів. Щоб показати: у той час як «великий і жахливий» Володимир Путін самоізолювався в новоогарьовському бункері, він, Лукашенко, безстрашно їздить своєю країною, стверджує, що ніякої небезпеки немає, і навіть готується до параду — незважаючи на скасування заходу в російській столиці.

Таким чином, саме Лукашенко є прямим спадкоємцем радянських бонз — тих самих, що закидали німецькі танки тілами радянських солдатів або проводили першотравневі демонстрації після Чорнобиля. У Радянському Союзі цінність людського життя наближалася до нуля і, звичайно, жоден генеральний секретар ЦК ніколи не скасував би парад або демонстрацію через якийсь невидимий коронавірус, навіть якби знав, що в результаті вимруть міста. Урочисте засідання, парад, демонстрація — у всьому цьому ритуалі, який прискіпливо копіював церковні обряди, був сенс існування комуністичної нісенітниці. І ця нісенітниця завжди пишалася саме тим, що ніколи не пасувала перед ритуалом. Засідання — в метро, ​​з параду — на фронт, а чи є в учасників параду зброя, щоб оборонятися від ворога, до справи відношення не має. Головне — промарширували перед вождем.

І в цьому сенсі Лукашенко дійсно отримує почесний приз у вигляді параду, отримує патент на подальше умертвіння білорусів. Але, звичайно, найцікавіше відповісти на питання: чому він, а не Путін?

Як це не парадоксально прозвучить, справа не в самих диктаторах. Справа в 90-х — тих самих «проклятих 90-х», які викликають таке роздратування у Путіна і «запутінців». Тих самих 90-х, які були в Росії і яких фактично не було в Білорусі.

Ці 90-ті встановили нові «червоні лінії» саме з погляду розуміння цінності людського життя, почали процес лікування суспільства від сталінізму, який перервала поява Путіна. Саме тому сформувалося чітке розуміння того, що першотравнева демонстрація під час Чорнобиля — це злочин, а не доблесть. Саме тому ще на початку свого правління Путін так схибив з «Курськом». Саме тому російське суспільство так реагувало на Будьонновськ, Дубровку, Беслан. Саме тому російська влада ховає могили загиблих в Україні та Сирії і не дозволяє своїм пропагандистам розповідати правду про жертви нових кремлівських воєн. Путін може дозволити собі багато — але не демонстративне нехтування життями росіян.

І саме тому Лукашенко виявився сьогодні найкращим учнем людожера, який вітав учасників першого переможного параду і ніколи не замислювався про ціну своїх перемог. І досяг успіху в цьому настільки, що навіть через десятиліття його осиротілі піддані романтично виспівували «мы за ценой не постоим».

Ось це «мы за ценой не постоим» і було радянської нормою. І залишилося трагічною нормою постсовка, який доживає своє.

Джерело