Світ обирає диктатуру?

Я вже писав колись про пророчий художній твір американця Діна Кунца «Очі пітьми», у якому змальовано невеселу перспективу людства, заскоченого вбивчою пандемією, спричиненою вірусом… «Ухань 400».

Однієї прекрасної миті ми стали свідками того, як непомітний, але підступний ворог руйнує не тільки наш звичний триб життя, він з легкістю демонтовує державний устрій в країнах, які досі вважалися взірцями демократії. Карантинні заходи, — рятівні і потрібні під час «чуми», — у руках політиків перетворюються на зручні інструменти посилення тотального контролю. Вже не кажучи про те, що ізольовані у власних помешканнях обивателі гарантують владам такий бажаний «спокій і порядок».

Коли читаєш у новинах, що на батьківщині демократичних традицій — Великій Британії — відстежують тих, хто прогулюється вулицями, з квадрокоптерів і дронів, аби виписати їм астрономічні штрафи, то мимоволі пригадуєш собі орвеллівського «Великого брата», який знає про всіх все, контролює кожен їхній крок і вершить «кривосуддя».

А в Угорщині популіст, особистий ворог промотора демократичних інституцій Джорджа Сороса і рівно ж особистий друг Володимира Путіна — прем’єр Віктор Орбан, користується нагодою і продовжує свої повноваження на невизначений термін. Як і його кремлівський «наставник», тільки іншими, більш витонченими інструментами карантину.

Політики, зазвичай, є прагматиками і циніками, а політики-популісти — й поготів. Вони відчувають настрої «своїх» виборців, що переймаються, перш за все, власним комфортом і ситістю, і не надто дбають про свободу чи права людини. Коронавірус став для таких очільників — і серед них квазіпопуліст Володимир Зеленський, — прекрасним виправданням за невиконані обіцянки, зобов’язання, провали і банальну безвідповідальність. Він же дає їм підстави для «закручування гайок», утисків людських прав, а у певні моменти і для переслідувань опонентів.

Всесвітньо відомий аргентинсько-французький вірусолог Пабло Ґольдшмідт вважає, що драконівські обмеження на час епідемії, запроваджені Макроном, є контрпродуктивними з медичної точки зору. Він пише, що варто прочитати Ханну Арендт, аби зрозуміти «джерела тоталітаризму».

Німецький експерт з конституційного права Ганс Майкл Хейніг попереджає, що «демократична конституційна держава може швидко перетворитися у фашистсько-істеричну гігієнічну державу».

А італійський публіцист Фульвіо Грімальді, який є свідком диктатури Беніто Муссоліні, каже, що державні обмежувальні заходи, вжиті на його батьківщині у зв’язку з коронавірусом, «гірші, ніж за фашизму: парламент і суспільство геть позбавлені прав».

Я не лікар, тим паче, не вірусолог. Однак хіба більш-менш поінформовані мої співвітчизники не зауважують схожих тенденцій і в Україні? Хіба навіть цілком виправдані кроки, спрямовані на приборкання недуги, часто набувають гіпертрофованих масштабів, сіючи серед населення не тільки паніку, але й розуміння того, що від держави навряд чи можна очікувати порятунку. Тим паче, від держави, якою керують випадкові люди, часто невігласи і пройдисвіти, ще гірше — аферисти, які бачать у біді нагоду для наживи за рахунок інших.

І ще одна деталь, можливо, наразі не така вже й помітна, бо хто б серед чуми взявся аналізувати її справжні витоки. Днями колишній радянський розвідник і однокурсник Путіна Юрій Швець висловився про те, що насправлді вірус потрапив до Уханя з Росії. «16 вересня 2019 року на „Векторі“ (режимному російському об’єкті, де продукують хімічну та бактеріологічну зброю — Авт.) лунає вибух. 19 жовтня в Ухані відкриваються Всесвітні військові ігри, на яких успішно виступає команда військових із РФ. І там однозначно були представники російських спецслужб. У грудні число людей в Ухані, хворих „пневмонією“, набуває вибухового характеру, тобто вірус почав поширюватися там з листопада», — каже Швець.

Зауважу, що восени минулого року в районах РФ, що межують з Китаєм, стався спалах смертоносної пневмонії. І що цікаво, — саме «Вектор» тепер пропонує… ліки від коронавірусу.

Цілком можливо, що пандемія, а відтак і карантинні заходи, запроваджені в країнах ЄС, хаос у державних структурах та медичній системі, ізоляціоністські настрої, відновлення хай санітарних, та все ж кордонів у досі єдиній Європі, — це диявольський сценарій гібридної війни Москви проти всього цивілізованого світу. Якщо врахувати, що популісти у Старому Світі, як правило, досягали влади за певного (більшого чи меншого) сприяння Кремля, що чимало бізнес-інституцій інфіковано російським агентами впливу, то можна собі тільки уявити, яких наслідків варто очікувати від, на перший погляд, виправданого крену старих демократій у бік диктатур.

І, до слова, вірус «Ухань 400» з роману Кунца у першому варіанті твору мав назву «Ґоркі» — підмосковної дачі комуністичних правителів…