«Цикада» долетіла уже й до нас

«Виявлення такого субваріанта підтверджує спроможність національної системи громадського здоров’я своєчасно ідентифікувати нові варіанти вірусу», — зазначають фахівці МОЗ.

Субваріант «Цикада» вперше зафіксовано у світі в листопаді 2024 року у Південній Африці. З того часу він поступово поширився щонайменше у 23 країнах світу. Назва «Цикада» обрана невипадково: подібно до однойменних комах, які роками перебувають у стані спокою під землею, цей субваріант довго не виявляв активного поширення, що й визначає особливість його епізодичного існування.

За словами заступника міністра та головного державного санітарного лікаря Ігоря Кузіна, клінічні прояви захворювання, спричинені субваріантом «Цикада», суттєво не відрізняються від інших варіантів COVID-19. Водночас наявність мутацій потребує подальшого спостереження, особливо серед груп ризику важкого перебігу захворювання.

Незважаючи на те, що наразі субваріант «Цикада» не демонструє ознак, які б свідчили про підвищений епідемічний ризик або здатність спричинити нову масштабну хвилю захворюваності, ВООЗ наголошує на необхідності постійного моніторингу. «Цей субваріант перебуває під постійним епіднаглядом та потребує моніторингу на рівні кожної країни», — підкреслюють міжнародні експерти.

Система спостереження та лабораторне дослідження в Україні

В Україні зразки для дослідження вірусу відбирають у закладах охорони здоров’я та доставляють до регіональних центрів контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ), де проводиться первинна лабораторна діагностика методом ПЛР. У разі підтвердження COVID-19 позитивні зразки скеровують до лабораторії Центру громадського здоров’я МОЗ, де здійснюється геномне секвенування та генотипування вірусу. Цей процес дозволяє своєчасно виявляти нові субваріанти та оцінювати їхній потенційний ризик для населення.

Клінічна картина — «лакмусовий папір» організму

Клінічні прояви субваріанта «Цикада» суттєво не відрізняються від інших ліній COVID-19. До типового симптомокомплексу належать:

• ринорея (нежить) та закладеність носа;
• фебрильна або субфебрильна температура;
• кашель та дряпання в горлі;
• головний біль та виражена астенія (втома);
• можлива аносмія (втрата нюху) або дисгевзія (втрата смаку), хоча ці симптоми спостерігаються рідше, ніж за штаму «Дельта»;
• специфічні прояви: подразнення очей та шкірні висипи.

Важливою особливістю «Цикади», як і всього сімейства Omicron, є здатність діяти як «лакмусовий папір» для макроорганізму. Вірус часто маніфестує або загострює хронічні патології, про які пацієнт міг не знати до моменту інфікування. Це потребує від лікарів підвищеної уваги до коморбідних станів під час діагностики.

Експерти наголошують: важкість гострого періоду за Omicron-подібних штамів не завжди корелює з подальшим станом пацієнта. Тривалий ковід (long COVID) залишається серйозною недооціненою проблемою, де симптоми зберігаються місяцями, значно знижуючи якість життя та працездатність населення.

Вакцинація як ключовий метод захисту

Вакцинація залишається основним способом захисту від важкого перебігу хвороби та ускладнень. В Україні застосовуються омікрон-специфічні вакцини, адаптовані для захисту від варіанта Omicron та його субваріантів. Ревакцинація рекомендована через 6−12 місяців для таких категорій населення:

• дорослих та дітей з ослабленим імунітетом або важкими хронічними захворюваннями;
• вагітних;
• людей віком 60+;
• тих, хто належить до груп ризику важкого перебігу та смерті від COVID-19;
• представників професійної групи ризику, таких як лікарі, вчителі, військові.

Як зазначає Ігор Кузін, потребу у ревакцинації визначає лікар, зважаючи на затверджені МОЗ України рекомендації. Такі кроки дозволяють мінімізувати ризик серйозних ускладнень та підтримувати колективний імунітет.

Поява нового субваріанта: позиція експертів

Лікарка-інфекціоністка, професорка Ольга Голубовська стверджує, що коронавірус SARS-CoV-2 не є однорідним і має численні варіанти. Стратегічно важливими є ті варіанти, які викликають занепокоєння.

«Ми це вже проходили: британський варіант, „Дельта“. Потім з’явився варіант Омікрон. І він радикально змінив ситуацію», — інформує експертка.

Вона пояснює: Омікрон втратив частину своєї агресивності завдяки адаптації вірусу та організму людини, а також через вплив вже зміненого імунного ландшафту. У результаті знизилася вірулентність, патогенність і летальність приблизно на 90%. «Але це не означає, що до коронавірусу можна ставитися легковажно, — підкреслює професорка. — Сам Омікрон має дуже багато субваріантів. І те, що зараз говорять про субваріант „Цикада“, важливо правильно розуміти. Він не з’явився сьогодні - його просто виявили. З великою ймовірністю він уже певний час циркулює в популяції - можливо, кілька тижнів».

Мутації та потенційні ризики

Особливу увагу привертає значна кількість мутацій у S-білка вірусу — близько 80, тоді як раніше у субваріантів Омікрону їх було 10−15. Це потенційно означає швидше поширення субваріанта серед населення. Ольга Голубовська підкреслює: «Стратегічно нічого не змінюється. Це той самий Омікрон, а не новий варіант, який викликає занепокоєння. Що змінюється на практиці? Підхід до пацієнта. Сьогодні принципово важливо вчасно тестувати і вчасно лікувати».

Інфекціоністка додає, що базові принципи залишаються незмінними: раннє тестування, своєчасне звернення до лікаря та початок терапії. Також вона наголошує на важливості противірусної терапії поряд з вакцинацією: «Вона здатна не тільки зменшити важкість гострого процесу, а й запобігти віддаленим наслідкам».

COVID-19 і long COVID: чому важливо не легковажити

На відміну від грипу, важкість гострого перебігу COVID-19 не завжди корелює з подальшими наслідками. Професорка Ольга Голубовська наголошує на проблемі тривалого ковіду (long COVID), коли симптоми зберігаються місяцями: «Таких пацієнтів багато, і вони реально страждають». Вона заохочує до уважного ставлення до власного здоров’я, виявлення хронічних патологій та своєчасної терапії.

Виявлення субваріанта «Цикада» демонструє ефективність української системи громадського здоров’я у відстеженні та ідентифікації нових варіантів коронавірусу. На сьогодні він не потребує паніки, проте потребує уважного моніторингу, особливо серед груп ризику. Основні кроки для захисту — вакцинація, раннє тестування, своєчасне лікування та уважне ставлення до стану здоров’я.

Як підсумовує експертка, важливий не тільки сам вірус. Важливий стан організму, в який він потрапляє. Цей принцип залишається ключовим для ефективної протидії COVID-19 і його новим субваріантам.