На краю табуретки
Мені от цікаво. Якби можна було вішати, то що саме було б швидше?
Юля Мендель швидше би знайшла втрачений на другому поверсі Банкової глузд? Юзік би швидше квитки на «Квартал» в Раді продавав? Сивохо швидше би всмоктував літруху віскаря? Сам Зеленський швидше би пересів з бронетанкової дивізії на велосипед? Що швидше?
Насправді, ми же всі розуміємо звідки це і що саме швидше. Цьому немає ніяких логічних пояснень, так як це йде з підсвідомості. З підсвідомості кожного тупорилого совка, який починає розмову з фрази: «Ну да, репрессии, зато какая промышленность!». З підсвідомості кожного фрустрованого, наляканого життям обивателя, який мовить: «Сталина на них нет!».
Фраза Зеленського — звідти ж звідки й інші розхожі ідіоми інфантильного, заляканого, кинутого падінням Великого Брата у жорстоке життя радянського народу. «Лес рубят — щепки летят». «Ты что, самый умный?». «Сам виноват». «Если забрали — то за дело». Того самого наляканого радянського народу, який тулився в комуналках, недоїдав, пахав по 12 годин на добу. Та боявся, цілодобово боявся. Стуку у двері, нічної машини, скрипу та шороху. І задля того, щоби не з"їхати з глузду від страху солідаризувався з катами та вбивцями. Та возвеличував головного вусатого ката.
«Вішати» від Зеленського — це про те, як маленька налякана радянська людина, в якої страх закарбований генетично, попри усі вілли в Італії та мільйони, потрапляє нагору. Сама стає владою, Великим Братом, оскільки ніякої іншої влади вона не розуміє. А, значить, може дозволити собі помсту жорстокому всесвіту, помсту страхом за страх. Може дозволити собі вішати, як і годиться владі Великого Брата. Чи принаймні помріяти про повішання. Може вести себе як диктатор, хай і карикатурний.
Але є один нюанс. Якщо всередині, підсвідомо, ти лишився заляканим рабом, якщо ти не звільнився та не відчув себе вільної людиною у своїй Україні — ти ніколи не позбавишся страху. Ти будеш вічно боятися. Повстання, оточення, друзів, конкурентів, опозиції, Заходу, Путіна. Ти завжди будеш шукати «ворогів народу», які тобі заважають. Хоча насправді заважають тобі тільки твоя некомпетентність, зашореність та комплекси.
Перший народний президент продовжує дивувати. Він з садистичним задоволенням затягує зашморг на шиї країни. Чому? Бо може! Не помічаючи, що водночас сам стоїть на краю табуретки.
