Нам треба робити щось більше, ніж висновки
Російсько-окупаційні війська знахабніли.
Знахабніли до того, що після артпідготовки перейшли до відкритої спроби проломити нашу оборону.
В тому числі там, де сталося «розведення до миру». І де «імітація верховного головнокомандувача» особисто гарантувала всім мир і спокій.
Так, там стоять чудові бойові бригади. Які дадуть відсіч, і спитають з противника по-повній.
Тільки ось, яку ціну вони заплатять?
І як миттєво перейти до пі**орезу, коли тебе багато місяців б'ють по руках, і розповідають про «шлях до миру та злагоди»?
Коли ми говорили, що платити за загравання з ворогом будуть військові — нас не хотіли чути.
Що тепер розповість нікчема, у якого в голові війна закінчилася?
Ви можете віднести ці слова до суду. Але якщо вже ти, клоуне, почав говорити про «війну в голові» — не хочеш спробувати, як там розривається одна з 120-х мін, що падають на пацанів?
Або «вогонь з гранатометів і великокаліберних кулеметів» — про який пишуть в зведенні?
Що ти там бачив, ідіоте, в очах Путіна?
Зазирни в ствол арти, що лупить по нашим. Правда — там.
Вийди, і скажи знову — про розведення, про те, що зменшилися обстріли, і про шлях до миру. і про «сумісне патрулювання». Сьогодні вийди. І зачитай особисто зведення про втрати.
Вибачте, пацани, що вже не з вами. Мені соромно за це. І соромно за те, що ми допустили весь цей довбаний сюр. За який заплатите знову ви.
Нам треба робити висновки. Нам треба робити щось більше, ніж висновки.
Тому, що все це — тільки початок проблем, до яких нас свідомо вели.
Бережи вас Боже, хлопці.
