Пам'ять - це теж зброя
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що польська влада буде відстоювати правду і історичну пам'ять
Моравецький — один з польських керівників, політиків, громадських діячів, журналістів, які відреагували на резонансні заяви президента Росії Володимира Путіна. Російський президент, як відомо, знову спробував перекласти на Польщу відповідальність за розв'язання Другої Світової війни — тієї самої війни, яку почали спільно Адольф Гітлер і Йосип Сталін. Тієї самої війни, у якій Кремль досі не хоче визнати сталінський режим співучасником гітлерівського — принаймні, у питанні про знищення Польщі. Тієї самої Польщі, яку після її окупації голова радянського уряду В'ячеслав Молотов назвав «потворним дитям Версальського договору». Погодьтеся, це не те ж саме, що «возз'єднання українського і білоруського народів».
Прем'єр-міністр Польщі впевнений, що без історичної правди немає майбутнього. І в цьому він має рацію, Держави, які не розуміють, навіщо вони взагалі існують, рано чи пізно зникають з політичних карт і стають територіями інших країн. Це усвідомлюють Моравецький і інші польські політики. І це чудово розуміє Путін. А в Україні це багато хто не розуміє — і в політичному істеблішменті, і в суспільстві. Інакше ми не знаходилися б в тій ситуації, в якій опинилися сьогодні.
Інакше не чули б постійних розмов про те, що не потрібно «нав'язувати» своїм співвітчизникам їхню власну мову, що у кожного регіону можуть бути свої герої, що немає нічого страшного в тому, що в одній частині країни поважають тих, хто боровся за те, щоб Українська держава виникла, а в іншій — тих, хто служив її ворогам і робив все можливе, щоб її ніколи не було.
Давайте не будемо жити ілюзіями. Регіони, які будуть залишатися в контексті радянської, пострадянської — а це означає російської історичної пам'яті — рано чи пізно стануть частиною Російської держави. Більш того — і це прекрасно демонструють результати президентських і парламентських виборів минулого року — ці регіони і іншим не дадуть розвиватися як частинам суверенної держави. На країну-інваліда державу перетворює аж ніяк не тільки чужа окупація. На країну-інваліда державу перетворює чужа політична, історична, культурна традиція — у чому б вона не виражалася.
Для російської влади історична пам'ять — така сама зброя, як танки і газ. Ось чому для Кремля є такими важливими свої і проросійські телеканали, ось чому є таким важливим контроль над освітою і свідомістю молодих людей. Ось чому ще нічого не вирішено з точки зору самого існування України.
Тому що люди, що говорять «какая разница» — це і є її найголовніші вороги і найголовніші союзники Путіна.
