«Цукрова кам’яниця»

Кам’яницю споруджено у 1922−1924 роках за про­єктом Євгена Червінсько­го і Альфреда Захаревича для дирекції цукроварні «Ходо­рів». Скульптурне оздоблен­ня (голови давньоримсько­го бога торгівлі Меркурія та давньогрецької богині Зем­лі Геї й фриз з пальметами) виконали, згідно із різними дослідженнями, Зиґмунт Кур­чинський або Яніна Райхерт.

Ходорівська цукроварня — одне з найпотужніших підпри­ємств Галичини, засноване 1913 року у місті Ходорові. Як пише сайт NTO. pl, Ходорів у ті часи називали «цукровим міс­том», а цукроварня на момент відкриття восени 1913 року за­вдяки новітньому обладнанню була однією з найсучасніших у Європі. Виробляла білий рафі­нований цукор у «костках». Цу­кор відправляли до найкращих ресторанів та готелів — паризь­кого «Рітца», віденського «За­хера» та лондонського «Кара­ваджа». Закуповували у селян цукрові буряки і мали свої план­тації. Тож власники могли собі дозволити спорудити такий презентабельний офіс у Львові.

Інвесторами цукроварні ста­ли власник Ходорова барон Ко­зім де Во, інженер Броніслав Альбіновський і граф Замой­ський, які взяли кредит в одно­му із львівських банків для побу­дови заводу.

Ходорівський цукровий за­вод працював понад 100 років і не переставав під час війни. Пе­режив навіть російську навалу 1915 року, коли його спалили.

Але потім виробництво від­новили. Та не пережив завод «лихих 90-их», припинивши іс­нування 1999 року… Щоправ­да, у Ходорові зараз зареє­строване ТзОВ «Ходорівський цукровий завод», основним ви­дом діяльності якого є виробни­цтво цукру.

А у будинку на вулиці Дудаєва, 19, у Львові зараз містять­ся Управління Держказначей­ства Галицького району, центр психотерапії, офіс туроперато­ра, офіс флористів і невеличкий готель.