Маніфест байдужих

Це — маніфест байдужості.

Це політична програма пасивних.

Це ніякий не мир, це оголошення війни.

Війни обивателів проти пасіонаріїв. Боязливих проти сміливих. Слабких проти сильних.

Війни проти вищих цінностей як явища — тими, хто вищих цінностей взагалі не має, а хоче лише задоволення для своєї біології.

Війни борців за своє власне благо — тим, хто бореться за благо спільне.

***

Коли я чую ці слова про «не важливо», я згадую Володимира Рибака.

Котрого піддали страшним мукам Гіркін і Безлер, за те, що Рибак посмів бути НЕбайдужим до того, який прапор висить на центральній площі його міста.

Його за оцю небайдужість катували дві доби, а потім, ще живого, утопили.

Нам пропонують пройти мимо такого, що продовжується і по сьогодні, і не реагувати. Ради миру.

Ні, так не вийде. Це — смерть під іменем миру.

Так не буде. Ніякого «миру», допоки злочинці продовжують злочини!

Українська нація має достатньо волі та енергійності, розуму та культури, щоб прийняти виклики, щоб виграти у тій війні на знищення, котру веде проти неї Росія.

Ми не перестанемо помічати ці вбивства і грабежі Росії. Ні злочини беркутів та гіркіних, ні втрату територій, ні голодомори та репресії, усі ці жахи що неперервним шлейфом тягнуться із сивого минулого аж у сьогоднішній день, перший день нового року.

Допоки буде ще хоч іскра надії припинити ці злочини, ми будемо боротися. Бо ми хочемо жити, і добровільно не погодимося на смерть, котру назвали чомусь «миром».

«Лиш боротись — значить жить». Геть смерть, хай живе життя!

Джерело