Передплатити Підтримати

Газової війни не буде

Москва і Київ пішли на компроміс

Компроміс — це коли обидві сторони незадоволені. Так що у нас справжнісінький компроміс в переговорах Газпрому і Нафтогазу. І тільки виходячи з того, що українська позиція в переговорах була сильною, здається, що ми повинні бути незадоволені більше. Адже це Газпрому насамперед потрібна українська труба, щоб виконати свої зобов'язання перед європейськими партнерами, а це давало українській стороні важіль тиску. Але може так тільки здається, тим більше, що ми спочатку були тут уболівальниками однієї з команд і могли невірно оцінювати потенціал, як уболівальники «Динамо» все ще чекають якщо не перемог над «Реалом», так принаймні над лівими командами зі Скандинавії.

Транзитний договір між Нафтогазом і Газпромом підпишуть на 5 років. При цьому, обсяг транзиту в 2020 році складе 65 млрд кубометрів, а в 2021—2024 роках — по 40 млрд кубометрів.

Українська сторона хотіла і наполягала на 10-річному контракті, Газпром хотів на один рік. Так що як і заповідав один великий майстер переговорів, зустрілися посередині. Це перша поступка, на яку пішла Україна. І відразу ж була поступка з боку Росії.

Друга поступка в тому, що Україна погодилася зменшити обсяг з прокачування газу. Наша початкова позиція була — 60 млрд кубометрів щорічно. В результаті, отримали 65 в перший рік і 40 в наступні. Тут треба розуміти, що 65 млрд кубометрів газу в перший рік можна вважати перемогою України або поступкою Газпрому. Просто тому що в 2020 році точно не буде ніякого «Північного потоку-2», тому Росії все одно потрібна була б українська труба майже на повну потужність. Не виключено, що вони прокачають і більше цього обсягу. Адже в кращому випадку в 2020 році запрацює, та й то не на повну потужність, «Турецький потік». А він розрахований лише на Туреччину.

Таким чином, реально Росію цікавило зменшення обсягу транзиту через Україну починаючи з 2021 року. І вона його отримала. Україна відійшла тут від базових вимог в 60 млрд кубометрів щорічно. Правда, не в повному обсязі задовольнивши Росію, так що знову десь посередині. Що ми не знаємо, так це вартість прокачування, тариф. Тому поки говорити про фінансовий бік складно. Можливо, зростання тарифу на прокачування компенсує зниження обсягу транзиту і тут ми побачимо лише збереження обличчя Росії при збереженні економічного інтересу України. Зрештою, не так важливий об'єм прокачування, як сума, яку ми щороку отримуватимемо за транзит.

Пікантність моменту в тому, що будівництво «Північного потоку-2» вже зупинено. Потрапляти під санкції США ніхто не хоче. А значить, не виключено, що транзит через Україну залишиться на рівні 2019 року мінус «Турецький потік» ще дуже довго. Залишилося добудувати невелику ділянку. І тут здається, що це швидше питання часу, як Росія спробує вирішити це питання. Але для цього їм потрібен підрядник, що володіє технологіями і не боїться санкцій США. А поки виходить так, що є безліч компаній, які не бояться санкцій США, але якось так виходить, що всі вони з Росії, Ірану або Північної Кореї. А у цих країн щось не склалося з технологіями.

В якості поступки Росія також подає той факт, що Газпром вже в цьому році виплатить 3 млрд доларів. При цьому, Нафтогаз відкликає інші позови.

Перш за все, про ці позови. Вони засновані на тому, що Україна зазнає втрат у випадку, якщо не буде транзиту по нашій ГТС. Так як транзит буде, принаймні найближчі 5 років, то втрат від зупинки прокачування газу не буде. А значить і немає предмету позовів. Тому дані позови в будь-якому випадку були б відкликані при підписанні контракту на транзит. Це не поступка України.

Тепер про виплату Газпрому. Це складно назвати поступкою. Хіба що терміни. Рано чи пізно, Нафтогаз домігся б цих грошей від Газпрому, заморожуючи і продаючи його активи. Але це був би складний трудомісткий процес, який би міг зайняти 1−2 роки. Але тут скоріше Газпром зняв тягар з плечей, адже позови Нафтогазу зв'язали його по руках і ногах, не даючи навіть розміщувати єврооблігації. Але з іншого боку для Газпрому цей крок важкий з погляду збереження обличчя, адже вони визнали борг, який до цього дуже довго заперечували і для пітерських пацанів це була проблема. Але нам проблеми пітерських до одного місця, і тому виплата цих 3 млрд доларів є приємною дрібницею, але не величезним успіхом. Просто логічне завершення тієї величезної роботи, яку Нафтогаз провів у Стокгольмі.

Вже пішли розмови про те, що ці 3 млрд доларів Росія обміняла на борг Януковича. Поки підстав для цього немає і це скоріше виглядає як спроба пітерських пацанів зберегти обличчя, ось їхні друзі і друзі їхніх друзів, в тому числі і в Україні, поширюють таку думку. Може на це натякала присутність Сілуанова, міністра фінансів Росії, на дивній зустрічі Путіна і Медведчука, де робили вигляд, що кум Путіна причетний до компромісу. Але це був би нерівноцінний обмін. Не можна ставити на одну чашу терезів борг однієї корпорації перед іншою, який легко стягнути з допомогою судів. І борг держави, який дуже важко змусити платити. Тим більше, що 3 млрд доларів боргу Газпрому — вже вирішений факт. А коли там Суд в Лондоні вирішить, що ми повинні виплатити борг Януковича — один Бог знає. Більш того, Україна навіть не може зробити це, адже при реструктуризації єврооблігацій зобов'язалася, що ніхто з власників боргу не отримає умови кращі, ніж умови реструктуризації. І ці домовленості, по ідеї, поширюються і на борг Януковича. Тим більше, важко уявити собі, що хтось в українському уряді ось так візьме і підпише платіжку про виплату Росії…

Судячи з усього, немає домовленостей про покупку газу у Газпрому напряму. Що добре, бо це питання занадто заполітизоване. У той же час, Україна давно готова була купувати газ у Газпрому за ринковими цінами, але Газпром не хотів продавати. Причина — не визнання ним боргу в 3 млрд доларів. Зараз цей борг визнали і виплатять, а значить ніщо не заважає найближчим часом купувати Нафтогазу газ в тому числі і у Газпрому. На загальних умовах і на ринковому рівні.

Ключовий підсумок — газової війни не буде. Будь-хто може їхати на канікули. І так, ціна газу найближчим часом буде сильно падати. Адже готуючись до газової війни, і Україна наповнила сховища, і в ЄС вони забиті під зав'язку. І тепер весь цей обсяг буде тиснути на ринок. І на виручку Газпрому. Дрібниця, а приємно.

Переклад з російської

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram