Путін вигадав для росіян нову національну ідею
Третя версія всіх влаштує
Довгі страждання і метання російської популяції, здається, закінчилися. У росіян з'явилася національна ідея, за масштабом своїм адекватна величезності території Росії і величі російського духу. Втім, про все по порядку.
Перші кілька століть російські люди жили зовсім без національної ідеї, від чого у них відбувалася незрозуміла знемога. Потім старець Філофей у двох посланнях від 1523 1524 років мимохідь обмовився, мовляв «два Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не быти». Філофей взагалі-то писав це послання Великому князю Василю III в основному щодо мужеложества, боротьбу з яким хотів зробити національною ідеєю. Але князівські посіпаки все перекрутили і цю нісенітницю про «Третій Рим» почали впарювати російським людям як національну ідею. Впарювалося погано.
І тоді граф Уваров у доповіді Миколі I від 19 листопада 1833 написав три слова: «Православ'я. Самодержавство. Народність». Імператорові сподобалося, оскільки, по-перше, коротко, а по-друге, французам з їхньою «свободою, рівністю, братерством» втерли носа. Але знову не пішло. Не чіпляє. А головне, незрозуміло, що з цим робити. Куди бігти, кого бити, як жити взагалі. Немає чіткої інструкції та плану на кожен день.
Більшовики в 1917-му дали таку чітку ідею: «грабуй награбоване!». І спочатку ідея зайшла добре. Але потім, коли все награбоване розграбували і багатих не стало, раптом почався голод, який з різним ступенем інтенсивності тривав 74 роки. І вирішили начальники, що все зло від ідеології, і вирішили її заборонити. І заборонили. А разом з ідеологією заборонили і національну ідею. А у популяції знову, як і багато століть тому, почалася знемога.
І новий цар Путін, тоді ще тільки йдучи на царство, проголосив 24 вересня 1999 нову національну ідею: «Мочить в сортире!». Ідея сподобалася і Путіна поставили царем. Але хороша ідея мочіння в сортирі не може бути на кожен день. Народу багато і якщо всі стануть один одного мочити в сортирах, каналізація засмітиться і Росія потоне в лайні. І стало начальство до Путіна приставати, щоб дав популяції національну ідею, але без шкоди для каналізації.
Путіну це все набридло і 3 лютого 2016 року він кинув цим набридливим перше-ліпше слово «патріотизм». Путінські посіпаки, природно, заплескали в долоні, закричали: «Як чудово! Як ми самі не додумалися! Путін — геній!». Але слово не пішло. Що з цим патріотизмом робити вранці, вдень і ввечері, а особливо вночі, абсолютно незрозуміло.
І ось, нарешті, настав великий день, 20 листопада 2019. День, коли Путін сказав чарівне слово: «Цап-царап». На форумі з промовистою назвою «Россия зовет!» Путін, відповідаючи на питання, чому Росія не розвиває свої технології, пояснив: «ми почекаємо, поки американці вкладуть гроші в нові технології, а потім цап-царап». І все в Росії змінилося і освітилося світлом божественної істини. А я одразу згадав слова, які написав про національну ідею Володимир Соловйов (не той, який вечірній М, а той, який «Три розмови» написав: «Ідея нації є не те, що вона сама думає про себе у часі, а те, що Бог думає про неї у вічності». І стало ясно, що саме ось це, ось саме «цап-царап» Бог і думає про росіян. І нічого іншого в своїй вічності Бог про росіян думати не може.
Переклад з російської
