Візити мінотаврів

Наприкінці минулого тижня, коли на лінії розмежування розпочався фінальний акт спільної постановки Зеленського-Путіна під назвою «розведення військ», а саме демонтаж українських укріплень, у Золоте-5 завітав… депутат Державної думи РФ, лідер тамтешньої партії «Родина» Олексій Журавльов.

Мовляв, захотів на власні очі перевірити, чи дотримується тут «перемир'я» (слід думати, українськими ЗС, бо з боку бойовиків обстріли не вщухають, і ледь не щодня інформаційні агенції приносять нам жалобні звістки про втрати). Того ж таки дня Журавльова разом з лідерами терористичних ЛДНР бачили і в районі Станиці Луганської.

Сам факт візиту офіційного представника країни-агресора на територію, яка навіть Кремлем визнається належною Україні, без погодження з київською владою, викликає щонайменше подивування. Що загубив на Донбасі екстравагантний політик, чи не був його візит спланованою провокацією (під час одного з попередніх приїздів на лінію зіткнення Журавльова буцімто «обстріляли» з українського боку) або ж відвертою демонстрацією того, хто насправді тут господар?

Олексій Журавльов, як сказано, очолює партію «Родина», — це такий собі сателіт путінської «Единой России», причому настільки інтегрований у пропрезидентську структуру, що усі її депутати у Держдумі є членами фракції ЕР. Окрім «Родины», Журавльов керує всеросійською громадсько-політичною організацією «Родина — Конгрес русских общин», і секретарює у так званому «Добровольчому русі особливого призначення», створеному на базі Конгресу…

Щодо Конгресу, то львів’яни, мабуть пам’ятають ще одного персонажа з цієї опери — Олександра Свістунова, який від початку 2000-х років аж до падіння режиму Януковича активно проштовхував у Галичині ідеї «русского мира» як емісар ефесбешної тусовки. Щодо «Добровольчого руху…», то його «особливе призначення» полягає, мабуть, у тому, щоб бути прикриттям спецоперацій на теренах колишнього Союзу, із залученням так званого «російськомовного населення». Журавльов рік тому, коли Київ готувався прийняти Томос про автокефалію православної церкви з рук Вселенського патріарха, на російському телебаченні закликав розв’язати в Україні релігійну війну. «Священники — як військові… Їм треба воювати! У даному випадку священник — він же не тільки читати проповіді і сповідати. Він бере на себе місію. І місія ця серйозна — вони відповідають не перед державою, паствою, а перед Богом. А далі їх вибір, звичайно, — це вибір війни. Так, релігійної, але — війни».

А ще Журавльов екзотично пояснював росіянам причини сибірських пожеж і паводків. Каже, це американська адміністрація випробовує на Росії кліматичну зброю. «Такого літа бути не може, ми всі розуміємо, що не може… Ну, вашингтонський обком працює. Це серйозно і слід до цього правильно ставитися», — сказав він на початку цього листопада.

Тобто, маємо справу з типовим імперцем. Будь-який поступ народів на шляху до демократичних цінностей Журавльов і Ко сприймають за власну образу, і, підозрюю, як привід для зазрощів, а, отже, ненависті.

У зв’язку із хамським вторгненням Журавльова на окуповані території України у мене виникла аналогія з відомою кінострічкою, відзнятою ще за Союзу, зате справжнім майстром режисури Ельдором Уразбаєвим, і за мотивами роману культових письменників братів Вайнерів «Візит до Мінотавра». Там ідеться про викрадача скрипки Страдіварі, якого автори порівняли зі страхопудиськом давньогрецьких міфів. Після зміни влади в Україні, коли до керма дісталися ультрапопулісти, безпринципні і цинічні «слуги», «мінотаври» на кшталт Журавльова безкарно розгулюють Донбасом. Та що Донбасом! На Хрещатику можна зустріти російських пропагандистів, а про вітчизняних «вигнанців» з когорти Януковича, яким у часи Порошенка до України було зась, годі й говорити. Чого вартий лише Андрій Портнов, наділений, здається, імунітетом від чинної влади, оскільки в іншому випадку, втамував би свою ненависть і бажання помсти політичним опонентам. Днями об’єктом погроз ексзаступника голови адміністрації Януковича стали вже й журналісти «Радіо Свобода». А що? Маючи кишенькового керівника ДБР, можна і не таке собі дозволити…

Важко собі уявити, що після реалізації «пацифістської змови» Зеленського і Путіна, загорнутої для «лохів» у позлітку «формули Штайнмаєра», коли ЛДНР увіпхнуть у тіло України, такі, з дозволу сказати, «гості» вільно пересуватимуться нашими містами. Ви готові приймати у себе зверхніх і злостивих «мінотаврів», які урешті-решт вкрадуть нашу з вами вітчизну? Я ні!

Натомість з України виїжджають ті, хто роками боровся проти путінського режиму і в самій Росії, і вже перебуваючи на вимушеній еміграції. Перший дзвіночок — Аркадій Бабченко. Російський журналіст, якого вважали символом антидиктаторського опору, покинув Київ. «У чому проблема… — написав він у своєму Facebook. — Процес „я звалюю“ запущений. Портнов приїхав — Бабченко поїхав». Коментарі зайві.