Дешевий газ? Лише у московській мишоловці

Президент Росії Путін неабияк розщедрився — обіцяє українцям дешевий газ. Принаймні, «зі значним зниженням ціни, на відміну від тієї, яку споживачі російського газу отримують на Україні сьогодні». (Хоч у Р Ф Україна газу вже давно не купує, Путін уперто називає газ, який Україна одержує з Європи за так званим реверсом, саме «російським». Не забувайте, мовляв, невдячні українці, свого справжнього благодійника…) Аби одержати манну небесну у вигляді дешевшого газу, Україна, на думку Путіна, повинна… відмовитися від усіх судових претензій до російського «Газпрому». «Питання виключно у сфері суперечок арбітражного характеру, на наш погляд, абсолютно абсурдних», — заявив Путін.

Раніше схожу вимогу до України, яка має, на думку Москви, «виключити з порядку денного судові претензії», озвучив речник Кремля Пєсков. Звідки ж ростуть ноги у цих нахабних пропозицій?

31 грудня 2019 року дія контракту на транзит російського газу територією України завершиться. Кремль сподівався, що новий транзитний контракт йому не знадобиться, бо з 1 січня 2020 року запрацює газопровід «Північний потік-2». Але не так сталося, як гадалося: Данія дала остаточний дозвіл на прокладку труби в своїх територіальних водах лише кілька днів тому, тож добудувати «Північний потік-2» до 1 січня «Газпром» точно не встигне. А значить, треба домовлятися з «Нафтогазом» про новий транзитний контракт.

Україна зацікавлена в тому, щоб цей контракт був на тривалий термін, скажімо на десять років, і щоб він передбачав транзит якомога більших обсягів газу. Росія ж хоче підписати короткотерміновий контакт, наприклад, на рік. За цей час, сподіваються у Кремлі, вони й «Північний потік-2» добудують, і домовляться з ЄС щодо допуску до газопроводу ОРАЛ, який є фактично продовженням «Потоку» на суходолі. (Аби європейці погодилися, «Газпром» уже запропонував їм долю від прибутків «Північного потоку-2»). ЄС на тристоронніх переговорах щодо нового транзитного контракту наразі підтримує українську позицію, але РФ не погоджується. Днями черговий раунд «транзитних «перемовин у Брюсселі завершився нічим…

Висуваючи Україні справді «абсолютно абсурдну» вимогу щодо її відмови від судових претензій (а фактично, від великих грошей: за рішенням Стокгольмського арбітражу, «Газпром» має сплатити «Нафтогазу» 2,56 мільярда доларів — за недопоставку погоджених обсягів газу для транзиту), Кремль робить підписання нового транзитного договору неможливим. Розрахунок? На те, що європейці, які понад усе цінять свій комфорт, злякаються нової «газової війни» між Україною і Росією, і почнуть тиснути… на Україну.

«Нафтогаз» до можливої «газової війни» підготувався добре. У наших підземних сховищах зараз понад 21 мільярд кубометрів газу, тож Україна безболісно пройде опалювальний сезон, навіть якщо з 1 січня 2020 року «Газпром» повністю припинить газовий транзит. На вимогу «Газпрому» відмовитися від компенсації, яку присудив Стокгольмський арбітраж, виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко відповів цілком адекватно: «1 листопада ми надішлемо „Газпрому“ наші позовні вимоги на суму більше 11 мільярдів доларів, що може стати компенсацією за припинення транзиту».

Головне, щоб тиску Кремля (і можливому тиску переляканої Європи) не піддалася молода українська влада. Щоб не проміняла перемогу в Стокгольмському арбітражі на якісь сумнівні досягнення на шляху до міфічного «миру на Донбасі», погодившись на чергову «формулу Штайнмаєра».

А словоблуддям про «дешевий газ» Путін хоче спокусити українських виборців. Їхня більшість повелася на обіцянки знизити тарифи й до захмарних висот підняти зарплати, тож і «дешевий газ», не має сумнівів Путін, цим виборцям також «зайде». Після чого, розраховують у Кремлі, на думку цих виборців змушена буде зважати українська влада. Про те, що дешевий газ буває тільки у московській мишоловці, ці українські виборці навіть не підозрюють…