Путіну треба зняти санкції. Українська влада йому допомагає

Немає більшої зради, ніж віддати суверенітет тепер, коли вплив Росії мінімальний

Люди від влади кажуть, що формула Штайнмаєра — не капітуляція. І тут же кажуть, що просто виконують Мінські угоди. І капітулювали давно, коли їх підписали. Чи визнають вони тим самим, що зараз займаються оформленням і реалізацією капітуляції? Чи не плутаються вони в своїй логіці?

Мінські угоди можна вважати капітуляцією, тільки якщо ви налаштовані їх виконувати. І так, вони були безальтернативні, тому що зупинили війну в той момент, коли наші війська були близькі до розгрому, і при цьому зв'язали Росію санкціями. Але їх не можна було виконати, не порушивши суверенітет України, тому ніхто їх не виконував. І їх не можна відкинути, тому що тоді Росія вийде з-під санкцій. Вони були так сформульовані, що дозволили їх саботувати. У нас завжди був залізний аргумент: Росія не виконує безпекові умови. До сьогодні Україна чітко грала в гру, спрямовану на збереження санкцій і при цьому невиконання Мінських угод. І капітуляція починається тоді, коли хтось в головних кабінетах вирішує по-справжньому виконати їх. І для цього йде назустріч Путіну і знімає частину вимог з безпеки. І тепер Путін каже, що Зеленський повинен пояснити українцям умови. Путін — ворог. І він наставляє президента України, бажаючи продавити свої умови. Через президента України. Це не нормально. Це злочинно.

І Путін, маніпулюючи зустріччю нормандської четвірки, змушує президента України робити поступку за поступкою. Просто заради зустрічі. Якого біса? Що в ній такого? Якщо раніше хтось капітулював, то чому раніше ніхто не йшов на поступки Росії, а тепер раптом побігли. Чому тепер Путін, наш ворог, хвалить президента України. Друг мого ворога, він хто? Або це реалізація того самого «домовимося посередині»?

Зараз влада стверджує, що капітулювали до них. І цим намагається виправдати свою майбутню капітуляцію. Але це не правда. Їх ніхто не змушує капітулювати. Вони можуть продовжувати відстоювати український суверенітет. І вимагати повного виконання Росією безпекових умов. Росія їх ніколи не виконає. І статус-кво буде збережено. Так, тоді ніхто не закінчить війну швидко. Але може цей «хтось» нарешті зрозуміє, що швидко закінчити війну, яку почав Путін, може тільки Путін. І робити це, він налаштований тільки на своїх умовах. Умовах, які недопустимі для України. Але, на жаль, чомусь вважаються допустимими в деяких владних кабінетах. І це в той момент, коли гостра фаза конфлікту минула. Коли українська економіка зростає. Коли нічого не штовхає тебе здавати свій суверенітет і робити хоч якісь поступки Путіну. Це Путіну треба прибрати санкції. Чому ми намагаємося йому в цьому допомогти? Друг мого ворога, він хто?

Український суверенітет вимагає, щоб Донбас повертався в Україну тільки на українських умовах. Чи можливо це зараз? Ні. А значить, заради українського суверенітету ми не повинні повертати Донбас зараз. Тому що це війна не за Донбас. Донбас був не потрібен Росії в 2014 році. І вона зруйнувала його. Росія хоче всю Україну. А для цього треба повернути Україні Донбас на своїх умовах. І все. І ця війна не за Донбас, і ця війна за український суверенітет. Війна колишньої колонії проти своєї метрополії. І тисячі людей загинули не заради випаленої землі Донбасу. А заради того, щоб Україна стала незалежною. І немає більшої зради, ніж віддати тепер суверенітет. Тепер, коли вплив Росії мінімальний.

Люди від влади кажуть, що вибори під будь-яким прапором це добре, тому що ми тоді отримаємо адекватних людей, з якими можна говорити. Але це логіка громадянського конфлікту. Це завжди було метою Росії. Змусити Україну вести прямі переговори. Зняти з себе відповідальність. І якщо в Донецьку буде добре замаскований агент Москви, це не робить його не агентом Москви. Але робить Україну заручницею. А Росію звільняє від відповідальності. Як можна так прямо бажати реалізувати бажання Путіна? А без контролю кордону, без контролю територій, переможець виборів там завжди буде людиною Москви. І те, що він виглядатиме пристойно, не скасовує факту того, ким він є. Просто подарунок якийсь для Путіна. Друг мого ворога, хто він?

Ключове питання: які червоні лінії вже перейшли в своїй голові люди від влади. Ключове питання: чи розуміють люди при владі, що ми воюємо за свій суверенітет? І відповідей на ці питання у нас немає.

Друг мого ворога, хто він?

Переклад з російської

Джерело