Лукашенко здався: Росія “проковтне” Білорусь

Несподівана мінська зустріч президента Білорусі Олександра Лукашенка із заступником держсекретаря США Девідом Гейлом не повинна вводити в оману. Про жодний “розворот” нашого північного сусіда на Захід не йдеться. Це така собі передсмертна агонія: “бацька”, який уже фактично здав Білорусь Путіну, чіпляється за свій останній, хоч і примарний, шанс.

А ну як у Кремлі, сподівається Лукашенко, злякаються ймовірного «розвороту» і, як і раніше, забезпечать Білорусь дешевими енергоносіями, не вимагаючи взамін реальних інтеграційних кроків… Але пізно — потяг до повної ліквідації білоруської незалежності вже рушив. Як розповіло російське видання «Комерсант», 6 вересня глави урядів РФ і Білорусі, Мєдвєдєв і Римас, погодили «Програму дій Білорусі й РФ із реалізації положень договору про створення Союзної держави». Розрахована на півтора роки програма передбачає, що із січня 2021 року економічні системи двох держав будуть частково об'єднані.

«Йдеться щонайменше про єдиний Податковий кодекс, зовнішньоторговельний режим і Цивільний кодекс, уніфікований облік власності… майже об'єднаний банківський нагляд, але з двома центробанками, єдиний регулятор ринків нафти, газу й електроенергії, і гармонізоване держрегулювання галузей, — повідомив „Комерсант“. — Такий ступінь інтеграції — вищий, ніж у ЄС, фактично на рівні економік йдеться про створення з 2022 року конфедеративної держави. З огляду на… питому вага двох економік (ВВП Білорусі 2018 році становив 3,4% ВВП Росії), при реалізації плану до 2021 року йдеться про поглинання сильно одержавленої економікою Росії майже повністю державної економіки Білорусі на рівні управління».

«Програма дій», інформує «Комерсант», не торкається таких сфер, як «оборона, держбезпека, суд, охорона права й питання МВС, освіта, охорона здоров'я, наука, а також безпосередньо держуправління, тобто внутрішній устрій виконавчої влади в Росії і Білорусі, як, втім, і повноваження (та й саме існування) виконавчої влади Союзної держави». Очевидно, у Кремлі вирішили, що все відразу робити не варто. А після 2021 року дійдуть руки і до оборони з держбезпекою, і до керівництва Союзною державою…

До речі, про її «виконавчу владу». Другий президентський термін Путіна завершиться 2024 року. Навряд чи піде на пенсію, так чи інакше мусить залишатися при владі. Шляхів, як саме це зробити, Путін має щонайменше три. Перший — знову зробити «рокіровку», тобто «обрати» президентом когось повністю слухняного (того ж Мєдвєдєва), а самому стати прем'єр-міністром. Держдума без проблем скоротить президентський термін із шести до чотирьох років (як раніше і було), і через чотири роки росіяни знову оберуть Путіна президентом. Другий варіант — «казахстанський», за прикладом експрезидента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Путін очолить Раду нацбезпеки (з дуже розширеними слухняною Думою повноваженнями), аби керувати РФ «за лаштунками», — а формальним президентом працюватиме вказаний Путіним наступник.

А третій варіант — 2024 року Путін знову піде на президентські вибори, тільки вже не у Росії, а у новому Союзі — РФ і Білорусі. Власне, уже узгоджена прем'єрами двох держав «Програма дій» є першим великим кроком на шляху до реального створення нової об'єднаної держави. Можливо, Путін уже визначився з «білоруським» варіантом продовження свого перебування при владі, можливо, ще думатиме. Але, в будь-якому випадку, Москва з Мінська у цьому питанні зараз не злізе, навіть якщо Путін зупиниться потім на «рокіровці» чи «казахстанському» варіанті.

Що може зробити у цій ситуації Лукашенко? Можна припустити, намагатиметься «забалакати» подальшу економічну інтеграцію РФ і Білорусі, передбачену «Програмою дій». Її конкретні кроки сторони мають узгоджувати у «дорожніх картах», і цей процес може бути тривалим… Але це не повернення до повноцінного життя, а лише продовження агонії: урешті-решт Кремль все рівно «бацьку» дотисне.

Чи може допомогти Лукашенкові Захід? Теоретично, може. Зокрема, на зустрічі з білоруським лідером заступник держсекретаря США повідомив: Вашингтон розглядає «послаблення санкцій проти Білорусі й поглиблення нашої співпраці», — якщо Мінськ продемонструє прогрес на парламентських і президентських виборах. (Дострокові парламентські вибори відбудуться у Білорусі у листопаді 2019 року, чергові президентські — у серпні 2020-го). Такий прогрес означав би не тільки потрапляння до білоруського парламенту опозиційних депутатів, а й можливість поразки Лукашенка на виборах президента… Не думаю, що «бацька» готовий втратити владу, водночас Захід ніколи не піде на те, аби визнати його право на довічне президентство. А ось Москва легко погодиться на якусь керівну посаду для Лукашенка у Союзній державі, хай навіть бутафорську… Схоже, поступове поглинання Росією Путіна Білорусі Лукашенка — справа вирішена. На жаль.