Москва карає народи
Кремлівська реакція на нову хвилю антиросійських настроїв в Грузії демонструє, як змінилася політика Володимира Путіна на пострадянському просторі
Ще недавно Кремль намагався підтримувати стійкість режимів, які зберігали з ним хоча б відносно нормальні стосунки і «карав» тих, хто вибирав шлях опору російській агресії.
Уряд «Грузинської мрії» і її лідера, олігарха Бідзіна Іванішвілі — саме такий, що декларує «конструктивний підхід». Відновлення економічних зв'язків, підтримка туризму з Росії, небажання допускати ескалації через окуповані території … Зрештою, сама сесія Міжпарламентської асамблеї православ'я, під час якої російський депутат Сергій Гаврилов сів в крісло спікера грузинського парламенту — теж результат цієї політики.
Протести проти Гаврилова організовували опозиційні партії. Не влада. Представники влади засудили факт появи Гаврилова в кріслі спікера, але намагалися втихомирити пристрасті і навіть розігнати акцію протесту. Москва у відповідь на дії грузинської опозиції скасувала авіаційне сполучення з Грузією, що стало серйозним ударом по туризму в цій країні.
Журналіст опозиційного каналу ображає Путіна. Канал «Руставі-2» постійно критикує не тільки Кремль, але і грузинську владу. Представники цієї влади — втім, як і представники опозиції, як і представники самого телеканалу — засуджують журналіста. Його засуджує навіть Михаїл Саакашвілі, якого в Москві звично звинувачують у всіх смертних гріхах. Російські ЗМІ називають реакцію колишнього грузинського президента «незвичайною». Але у парламенті обговорюють можливість заборони імпорту грузинських вин і мінеральних вод. Повторюся, не в відповідь на недружні дії уряду Грузії. А у відповідь на поведінку опозиційного журналіста на опозиційному каналі.
І це — головний урок, який повинна була б винести команда Володимира Зеленського з ситуації в Грузії. Москва більше не виховує уряди. Вона виховує народи.
Можна проявляти чудеса конструктивності, виступати за відновлення переговорів, відмову від блокади Донбасу і навіть за особливий статус окупованих територій. Можна розмовляти російською мовою і навіть відновити подачу води до окупованого Криму.
Це все більше не має для Москви ніякого значення. Будь-яка антиросійська демонстрація в центрі Києва або Львова, будь-яка «неправильна» телевізійна програма на будь-якому телевізійному каналі може призвести до відключення газу, відновлення обстрілів, захоплення кораблів. Тобто — до будь-якого покарання.
Кремль ставить урядам, які хотіли б знайти з ним спільну мову, просте і ясне завдання — заспокоїти «баламутів» у власних країнах. Зробити так, щоб в Україні чи Грузії не було людей, які наважилися б виходити на демонстрації проти російського керівництва або говорити в ефірі те, що може не сподобається депутатам Державної Думи. Не тільки уряди, але і народи колишніх радянських республік повинні знати своє місце. Належне місце, за словами російського «сенатора» Олексія Пушкова. Він відверто насміхався над Україною, коли Росія поверталася до ПАРЄ, а тепер підтримує заборону на грузинські продукти. Це його уявлення про належне місце і є.
І це те, що Зеленський повинен зрозуміти ще до початку діалогу з Путіним в будь-якому форматі. З Росією не вдасться домовитися ні про що. І тому, що Путін не хоче домовлятися. І тому, що в нашій країні дуже багато патріотів, які не погодяться з капітуляцією. А карати за їхню «неправильну поведінку» Кремль буде всіх — і самих патріотів, і Зеленського з його командою, і місцевих колабораціоністів. Може, в цьому і полягає тепер наша національну єдність — в тому, що всі ми разом, як і грузини сьогодні, станемо об'єктом російського «покарання»?
