Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість

Як тепер жити взагалі?

Цікаво спостерігати за стрічками соцмереж. У них більшість, що перемогла, ніяк не може звикнути до думки, що вона більшість.

Людська природа влаштована так, що ми співчуваємо тим, хто опинився в меншості. Наші симпатії викликають спартанці, а не перси. Польська кіннота, а не танки Гудеріана. Декабристи, Прометей, Давид, що бореться проти Голіафа — вся наша міфологія вибудувана на співчутті тим, хто слабший, і тим, кого менше.

Коли Радянський Союз відправляв у м'ясорубку репресій своїх громадян — він транслював це як праведну битву соціалістичної меншості проти шаленої західної більшості. У рамках цієї логіки Мандельштам і Гумільов були породженням закулісної темряви. А люди з синіми околишами кашкетів — стражами світла і справедливості.

Будь-яка війна у своєму інформаційному вимірі — це теж битва за право вважатися меншістю. Росія переконує своїх громадян, що протистоїть гігантському ліберальному чудовиську, яке мріє зруйнувати духовні скріпи. І, водночас, розповідає про те, що «ЛДНР» — це благородні «чегевари», що борються проти «київської більшості».

Більшістю бути некомфортно.

Цей статус накладає відповідальність. Позбавляє комфорту непричетності. Вже не виходить жити з відставленим мізинчиком. Все, що відбувається навколо, починає сприйматися як твоїх багаторуких рук справа. Лише тому, що в якийсь момент твої мрії збулися — і ти опинився в тренді.

Ті, хто вважав себе в опозиції до влади — болісно звикають до нового статусу. Ще недавно вони були одинаками, що билися зі стозевним чудовиськом. Яке, до того ж, злобне. По інший бік барикад була влада, ботоферми і консервативний триптих президентських гасел. У сутичці з більшістю було не соромно програти. Але раптово вони перемогли.

Меншість перестала бути меншістю. Причому перестала нею бути з розгромним рахунком. Ніяких півтонів. «Повстанців» виявилося втричі більше — хоч в абсолютних цифрах, хоч у відносних. На кожного, хто проголосував за владу, припало троє, хто проголосував проти. Навіть більше — пан дракон визнав свою поразку і привітав Ланселота з перемогою.

Як тепер жити взагалі?

Інерція дається взнаки. Соцмережі вправляються у дотепності щодо горезвісних 25%. Підозрюють у спробах залишити за собою статус «совісті нації». Вимагають покаяння і на випередження намагаються позбавити їх права на сакраментальне «я ж казав». Чудово можу їх зрозуміти. Тільки все це не змінює одного простого факту. Більшість — це відтепер ви.

Мотиви, за якими ви ставили хрестик у бюлетені, не мають особливого значення. Не важливо — голосували ви проти старого чи за нове. Активно топили всю кампанію за свого кандидата чи агітували проти чужого. У відкриту носили прапори майбутнього переможця чи займалися партизанщиною під гаслами «нейтралітету». Це все тепер не має особливого значення. Ви перемогли. Вітаю.

І буду спостерігати тепер за тим, як ви станете дезертирувати з переможного табору. І ви будете це робити навіть не тому, що нова команда стане «здійснювати погане». Ви будете тікати лише для того, щоб і далі прикидатися меншістю. Щоб і далі не знімати біле пальто і не злазити з морально-етичного п'єдесталу. Зрештою, звичка — страшна штука, правда?

У всіх іронічних текстах щодо 25% чутно все ту ж інтонацію. Дисидентські нотки. Саркастична зарозумілість. Моральна перевага носіїв своєї незгоди. Тільки в тому і штука, друзі, що всього цього у вас більше немає. Ваша різнорідна коаліція здобула перемогу. Тиран повалений. Деспот переможений. Добро перемогло і тепер приречене доводити, що буде, як мінімум, меншим злом.

25 відносних відсотків чи 15 абсолютних — це зовсім не совість нації. Не «сіль землі», не «еліта» і не «аристократи». Це всього-на-всього меншість. Та сама, якою ви перестали бути.

Це важка ноша. Перший час ви будете виправдовувати негаразди «попередниками». Потім — почнете говорити про те, що альтернатива була б ще гіршою. Але рано чи пізно вам захочеться знову змінити оптику. Опротестувати статус, піти в опозицію, відхреститися від перемоги.

Тільки вибачте, але ця ніша вже зайнята.

Переклад з російської

Джерело

Схожі новини