Казка стає реальністю
У Царграді/Константинополі/Стамбулі зустрілися Порошенко і патріарх Варфоломій.
Їхня зустріч, схоже, стала поворотним моментом в історії українського Православ’я. Порошенко отримав гарантії того, що Фанар не гратиме у «динамо» з наданням томосу про автокефалію.
Ще раз акцентувати увагу на темі, яку вголос якось не завжди озвучують, але яка стала більш проблемною, ніж роль Москви. А саме, мову про те, що одному церковному ієрарху добре було б змирити свою гординю і тішитися, що перемагає справа його життя — навіть якщо предстоятелем стане не він. Новій церкві добре було б мати нового предстоятеля — з мінімальними претензіями до його минулого, з новою енергетикою, з наміром об’єднати у новій церкві всіх — включаючи ієрархів, священиків і мирян УПЦ МП.
Словом, ще раз повторюся: не думаю, що вся колосальна робота для створення помісної церкви в Україні додасть багато Петрові Порошенку на виборах. Та ось місце в історії України, Росії, Східної Європи на загал, в історії православної церкви його забезпечене.
Упродовж останніх тридцяти років створення помісної православної церкви в Україні здавалося апріорі неможливим. Ось взагалі ніяк неможливим. Та ось казка поступово стає реальністю…
Тобто за буквально кілька тижнів відбулося те, що гальмувалося упродовж століть. І гальмувалося б ще Бог зна скільки.
Отож, УПЦ КП і УАПЦ визнано канонічними, УПЦ МП разом з РПЦ самі відлучили себе від світового Православ’я (засідання Синоду РПЦ у Мінську 15 жовтня), анексія київської митрополії при передачі від Константинополя Москві в 1686 році визнана незаконною.
Спаси, Господи!
