Діти без дитинства

Про «І-покоління», масово хворе на інтернет-залежність

«І-покоління» (iGen) — за словами американського психолога Джейн Твендж, це діти, народжені між 1995 та 2012 роками.

Малим Тарас Шевченко днями бродив у пошуках загадкових стовпів, які підпирають небо (поталанило, що у тих мандрах майбутній Кобзар натрапив на чумаків, і тізавезли його додому). Іван Франко пропадав, гасаючи Дрогобиччиною на велосипеді. А шибеника Миколу Гоголя обминали десятою дорогою усі коти, бо часто «розважався» з ними (одного якось навіть втопив). І щоб уникнути «покути», письменник кидався у крайнощі: вдавав розумово відсталого. Бог усім людям дарує солодку мить дитинства, а потім — радість підлітковості.

Сучасна дітвора, по суті, позбавлена дітвацтва. Ще моє покоління (а я «стариган», бо вже стукнуло 20) любило «поталяпатись» у «калабані» у пошуках пригод. Сьогодні найпопулярніші (якщо не єдині!) розваги дітлахів — соціальні мережі чи онлайн-ігри.

За даними компанії з дослідження ринку Childwise (некомерційної організації з профілактики жорстокої поведінки з дітьми), чада віком від 5 до 16 років марнують перед монітором у середньому шість з половиною годин на день. ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) звітує про «помірну інтернет-залежність» серед 81 відсотка учнів. Проте 10 відсотків підлітків відносять до категорії «сильно залежних» від глобальної павутини.

Невтішними виявилися і дослідження проблеми комп’ютерної ігроманії. У 47,3 відсотка «тінейджерів» виявили «помірну залежність», натомість 3,4 відсотка потерпають від «сильної залежності», що, звісно, впливає на їхнє життя і поведінку.

Сучасні діти не розлучаються з «ґаджетами», часто недосипають і проводять у рази менше часу на вулиці. Кількість підлітків, які ходять гуляти, з 2000 року зменшилась удвічі.

Випускники шкіл в період запальної «кавалєрки» гуляють менше, аніж восьмикласники у недалекому 2009 році. Залицяються в Інтернеті. Існує невтішна тенденція жорстокості серед дітлашні. З допомогою соціальних мереж вони цькують усіх на світі, не виходячи з дому. Зросла кількість самогубств (у наші дні кількість дівчачих самогубств зросла утричі, порівняно з 2007-м, хлопчачих — удвічі). Прости, Господи, але серед підлітків популярно депресувати.

Не секрет, що у «І-покоління» зменшилось бажання працювати, але збільшилась жага слави та грошей. Я мріяв стати футболістом, нині усі прагнуть бути «ютуберами» (вести авторський відеоблог на популярній інтернет-платформі). Навіть дівчатка дошкільного віку активно «заливають відоси» на свій канал.

Вони у своїх роликах розповідають, що і де у їхньому домі лежить. Знімають «стріми» (прямі трансляції) дитячого акту непокори предкам. А шоу, які вони переглядають на ютубі з категорії «сімейних», бувають часто зовсім не дитячими, а сповнені насилля й агресії.

Деякі далекоглядні батьки, які ще з колиски прищеплюють конкурентоспроможність своєму чадові у прибутковому сегменті ринку, перетворюють своїх небожат на непогані бізнес-проекти. Один з найбільших дитячих каналів на відеоплатформі «Vlad Сrazyshow», який за день отримує понад 20 млн. переглядів, приносить на місяць російській сім’ї мінімум 100 тис. доларів. Такою, очевидно, є ціна експлуатації власних кровинок у кадрі. Дітей насильно «напихають» екзотичною їжею, часто жахають і просто змушують чинити різні глупоти на камеру. Слава небесам, що корпорація «Ґугл» на численні прохання своїх рекламодавців нещодавно оголосила «полювання на відьом», які заробляють статки на таких відео.

Я представник першої хвилі покоління «iGen». На жаль, і я майже не пам’ятаю життя без новітніх технологій. Зізнаюсь: прожити бодай день без доступу до мережі чи вийти з дому, не шукаючи телефону у кишені, вже не можу. У мені також живе бажання легких грошей і любов до лінощів. Проте не хочу, аби мої діти були уярмлені, як і я. Отож від імені свого покоління прошу усіх батьків, бабусь і дідусів: стежте за тим, де пропадають ваші діти на просторах віртуального світу.

Не будьте байдужими, бо проблеми дітей — це проблеми людства.