Про бідного Дєріпаску замовте слово…
Зруйнуй бізнес олігарха, і він ні на що не впливатиме. Без грошей він ніхто
Санкції це добре. Але не смертельно. Росія, на жаль, не розвалиться вже завтра. І, радше, — це персональна трагедія Олега Дєріпаскі.
Фондовий ринок Росії упав, та не вмер. Рубль обвалився, але не критично. Інвестори ще з більшою обережністю ставитимуться до Росії, але це лише помірно погіршить ситуацію. Тим паче, у Кремлі пишуть, що в них тепер 300 літ самотності. Це навіть крутіше, ніж магічний реалізм Маркеса з його сотнею років. Тож назагал все природно. Вони давно прошкують у цьому напрямку. І в них великий запас міцності. Поки що великий.
А ось бізнес Дєріпаскі зруйновано. Або ж він дуже сильно постраждає. Зробиться не успішною публічною компанією, а черговим паразитом на російському бюджеті. Перейде на інший рівень. Що практично одне й те ж. Його показово знищать американці. Демонструючи решті, що так може трапитися з кожним. Тому там, у списку, і немає інших олігархів. Якихось Абрамовичів. Вони мають не потерпати від санкцій, а жахатися від них. Бо до будь-яких страждань ти звикаєш. І погроза перестає бути погрозою, якщо її реалізували. І якщо ти хочеш чогось від людини, то ти тиснеш на страх і жадібність. Зруйнуй бізнес олігарха, і він ні на що не впливатиме. Без грошей він ніхто. А американцям потрібно, щоб люди, які мають впливи, їх використовували. У всякому разі американці розраховують саме на це. І тому застосували більш серйозні санкції, ніж раніше.
Санкції проти Дєріпаскі і Ко набагато потужніші, ніж все, що застосували раніше. Це так, якби ви пострілювали з міномета у бік сепаратистів, а згодом підвезли Град і бабахнули з нього. Акції Русала на гонконгській біржі пішли у піке тоді, коли компанія заявила про можливість технічного дефолту. Він пов’язаний з тим, що Русал навіть не впевнений у можливості отримувати гроші від клієнтів. Все платежі призупинено. Ба більше, — навіть агентство Блумберґ перестало показувати котирування цінних паперів компанії. Компанія не просто токсична. Вона радіоактивна. Те, що відбувається зараз із компанією Русал, вже колись було. Такі санкції застосовувалися проти Ірану. І обійти їх — дуже дорого коштує (BNP Paribas заплатив майже 9 млрд. доларів). Допомагати ніхто не буде. У всякому випадку, з тих, кому є що втрачати.
Чому Дєріпаска? А чому б і ні? Та це — не найсерйозніший аргумент. З одного боку — тому що алюміній. Трамп зараз провадить активні торгові війни. Так би мовити, повертається до джерел, намагається повернути робочі місця назад в американську глибинку. І з алюмінієм у нього останнім часом проблеми. Штати споживають багато алюмінію, але не виробляють, втрачають частку ринку, там домінує імпорт. А тут такий шанс «підтримати вітчизняного виробника». Гріх ним не скористатися. А з іншого боку — рішення ухвалюють люди. І ці люди вибирають, кого б показово покарати. І тут вони бачать скандал з Настею Рибкою. І чують слова про Вікторію Нуланд. І пам’ятають, що Дєріпаска особисто замішаний у скандал з Манафортом. І він одразу ж стає першим у черзі. Для показового побиття. Багато дурних дрібниць, таких, як не надто мудра дівчинка з мобільним телефоном, спричиняють згубні наслідки.
Що буде далі? Держава підтримуватиме Дєріпаску. Бо зацікавлена у прямо протилежному, ніж американці. І їй варто продемонструвати, що боятися олігархам нічого. І рідна держава їм завжди допоможе. Що може держава? Перше і найпростіше, — кредити. У Русала зараз будуть велетенські проблеми зі зовнішніми боргами. І радше, російські державні банки повністю замінять своїми кредитами зовнішні борги. Це просто. Та ось складніше буде залишитися гравцем на світовому ринку. У Дєріпаскі зараз 6 відсотків світового ринку алюмінію. Продавати свій алюміній на зовнішньому ринку для компанії стане дуже складно. Не можна сказати, що неможливо. Але складно. Це точно позначиться на тій же частці ринку. Зробить Русал токсичним партнером і змусить шукати інших продавців. І компанія почне вмирати. Адже навіть якщо дати кредит компанії Путін може, то ось купувати алюміній — ні. Його просто нікуди дівати. Хіба побудувати алюмінієвий міст до Криму. Та чи інак, історія публічної компанії завершена. Зараз розпочинається історія з геть іншою бізнес-моделлю, в якій самого бізнесу буде дуже мало.
А що Україні? Та нічого насправді. Запроваджувати санкції — це справа сильних. Ми слабкі. Тож для нас те, що відбувається, — лише епізод у протистоянні з Росією, де боротьба триває доти, доки чиясь економіка зруйнується першою. Вся ця історія завдає ще одного удару російській економіці. Не смертельного. Але важливого. Чим більше токсичності, тим менше інвестицій. Чим менше інвестицій, тим менше зростання. І для нас це ще одне нагадування про те, що нам слід залучати інвестиції. І нам варто ставати сильнішими. Та це вже геть інша історія. Де поки що у нас мало успіхів.
Переклад з російської
