Шантажу антрацитом слід позбутися

У Львівсько-Волинському басейні видобувають вугілля марок Д, Г, Ж. Воно підходить до трьох електростанцій, розташованих поблизу  Бурштинської, Добротвірскої  і Ладижанської,  які після приватизації 2011-2012 років належать компанії ДТЕК Рината Ахметова. Цій же компанії належить ще сім електростанцій і дві теплоелектроцентралі, загальною потужністю понад 18 Гвт  - з 44 Гвт усієї генерації України. Втім, Антимонопольний комітет не вважає їх монополістами, бо якщо рахувати разом з атомною електрогенерацією, то їхня частка генерації  буде нібито менше 35% ринку. (А я би запропонував Антимонопольному комітету рахувати ще разом з випромінюванням Сонця, і тоді в нас узагалі ніколи не буде монополістів, а заодно непотрібним стане  Антимонопольний комітет. Принаймні, та його частина, що визначає монополістів в енергетичній галузі.)

Після останньої приватизації в держави залишилося всього три електростанції (Трипільська, Зміївська, Вуглегірська), але закупівля вугілля і надалі проводилася централізовано - державною компанією “Вугілля України” (до її банкрутства) для всіх електростанцій, і державних, і приватних. І це створювало необмежені можливості для всіляких маніпуляцій із закупівлею вугілля. Загалом, цей механізм закупівель є фундаментом існування терористичних організацій, “ДНР” і ”ЛНР” (або ж ОРДЛО).  Бо якщо вугілля закуповує держава, і значна частина цих закупівель здійснюється в ОРДЛО, то й значна частина грошей українських платників податків осідає в ОРДЛО.

Якої мари держава має закуповувати вугілля для приватних компаній? Адже держчиновникам абсолютно байдуже, буде та ціна 1200 гривень, 1700  чи 2900. Пану Ахметову не байдуже? То хай сам і закуповує. А держава може закуповувати для трьох електростанцій, які ще їй належать, а може залишити це на розсуд “Центренерго”. А ще краще продати ті електростанції іноземним інвесторам (тільки не Ахметову),  і хай вони самі забезпечують закупівлю вугілля й конкурують з ДТЕК.

Але чи витримає українська енергетика без поставок вугілля з окупованих територій?  Теплова енергетика, що базується на вугіллі, є піковою генерацією, тобто такою, яка застосовується, щоби покрити потреби в електриці, коли вони зростають. Потреби зростають з 8-ї години ранку, коли великі споживачі електроенергії виготовляють промислову продукцію. Базовою генерацією електроенергії займаються атомні станції, які виробляють 60% всієї  електроенергії країни. І вони генерують її вдень і вночі однаково. Тому в нічний час генерація електроенергії значно перевищує її споживання.  Тож слід переводити підприємства на графік роботи, який є найбільш синхронізований з базовою генерацією атомних електростанцій, тобто частина підприємств має перейти на  нічний режим роботи. Це не дуже зручно працівникам, але набагато краще, ніж віялові відключення електрики. Ще слід окремо сказати про антрацитову групу вугілля, яке спалюється на електростанціях як ДТЕК, так і державного “Центренерго”. На рік Україна споживає 9 мільйонів тонн антрациту. Це третина від 27 мільйонів тонн,  що спалюються на всіх електростанціях. 7 з 14 електростанцій споживають антрацит. 45% потужностей працюють на антрациті, 35% на газовому вугіллі і 20% на газі - за статистикою Національного інституту стратегічних досліджень.

ДТЕК запевняє, що неможливо переобладнати з антрациту на інше вугілля Придніпровську ТЕС, бо це надзвичайно дорого. Воно й зрозуміло: у ДТЕК на окупованих територіях є декілька антрацитових шахт, і вони зацікавлені в  продажі антрациту. Також на окупованій території опинилися кілька державних шахт. Але на окупованій території всім розпоряджаються окупанти. Якщо вони дають власникові отримувати прибутки, то лише за умови, що частина їх відходить терористичним “ДНР/ЛНР”. Це робить для них окупацію дешевою, бо інакше їм самим би довелося нести витрати на утримання територій.

Після того, як РНБОУ приєдналася до блокади Донбасу, Мінські угоди стали скоріше мертвими, ніж живими. І зараз це вже питання честі для держави - знайти можливість не купувати антрацит на окупованих землях. Очевидно, що володіння 31 шахтою і 10 збагачувальними фабриками по обидва боки барикад робить ДТЕК монополістом не тільки теплової генерації, а й видобутку вугілля. Уряд стверджує, що видобуток вугілля неантрацитових груп на підконтрольній Києву території більш ніж вдвічі перебільшує потреби України в енергогенерації. Тож здається, що проблема антрациту має ознаки штучної.