Блокадників відпустили - проблема залишилася

Вона має два аспекти, які слід усвідомлювати для подальшого перебігу подій.

Перший аспект - дипломатичний. Україна стверджує, що де-факто території є окупованими, бо там пере бувають регулярні іноземні війська. Хоча міністр оборони пан Полторак і міністр закордонних справ пан Клімкін наводять цифри озброєнь і військовослужбовців РФ, що суттєво різняться між собою, сам факт наявності там російської армії ніхто не ставить під сумнів. Отже, де-факто території є окупованими.

Якщо території є окупованими, то торгівля з ними може відбуватися тільки за згоди окупаційної сили. Отже,Кремль милосердно дозволив цю торгівлю. Хоча міг би, як стверджує наш уряд,  не пустити вугілля антрацитової групи, і ми би всі залишилися без світла. Отже, окупанти з похмілля зранку немилосердно обстрілюють українських військовослужбовців, а вночі, після третього келиха, милосердно пропускають “обмежений перелік товарів”, затверджений українським Кабміном. А зранку, знову ставши не з тої ноги, знову обстрілюють наших військових, доки не нап'ються і не подобрішають. І так щодня.

Справді, якась гібридна війна. Тільки гібридна вона не тільки з боку російського, а й з  українського теж. І як українським дипломатам пояснювати цю гібридність з боку українського уряду? І хто, навіть з вірних друзів України за кордоном, може від щирого серця стверджувати, що це справжня війна Росії, а не внутрішні українські ”розбірки”?

Є і другий аспект, безпековий. Він серйозніший, ніж “розбірки” політичних сил у парламенті та за його межами.

Українська армія поки що не на 100% контрактна. Начальник Генштабу пан Муженко стверджує, що принаймні  на 20% вона залежить від мобілізованих. А в разі загострення військової ситуації не на 20% , а значно більше. Серед потенційних мобілізованих, очевидно, ідея торгівлі з ОРДЛО не конче популярна. Що відповість військовий комісар, мобілізований скаже, що не хоче гинути за торгівлю ДТЕК і Метінвесту? Одного можна притягнути до суду, а якщо це скажуть тисячі?