Смерть тирана: співчуття і радість...
Реакція деяких лідерів демократичних країн на смерть одного з найодіозніших диктаторів Фіделя Кастро вкотре продемонструвала фарисейську суть та так звані подвійні стандарти Заходу.
Нагадаю, на 91-му році життя помер лідер Кубинської революції Фідель Кастро.
«Я молитимусь за його вічний спокій і доручаю кубинський народ заступництву Божої Матері Ла Карідад ель Кобре», - йдеться у телеграмі Папи Римського Франциска, який саме на Кубі рік тому мав історичну зустріч з главою Російської православної церкви патріархом Кирилом.
Ну, Папа Римський хоч і глава держави, але в першу чергу божа людина, може собі дозволити абстрагуватися від політичних оцінок. А ось реакція і риторика керівників деяких країн, які сповідують демократичні цінності, м’яко кажучи, здивувала. Деякі з них, схоже, хочуть виглядати святішими за Папу Римського. Наприклад, президент США Барак Обама, висловлюючи співчуття кубинському народу, апелював до відомої цитати Фіделя Кастро «Історія мене виправдає». «Історія судитиме про величезний вплив цієї унікальної фігури на людей та світ», - зазначає президент Америки у своєму співчутті.
«Великою фігурою XX століття» назвав Кастро президент Франції Франсуа Олланд. «Він є втіленням кубинської революції, з її надіями та розчаруваннями. Для кубинців він є уособленням гордої відмови від зовнішнього домінування».
Ще далі у своїй компліментарності пішов глава канадського уряду Джастін Трюдо. У своїй заяві зі співчуттями написав: «Легендарний революціонер та оратор, пан Кастро надзвичайно покращив якість освіти та медичних послуг у своїй острівній країні». Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун побажав кубинському народові подальших реформ та пообіцяв підтримку на цьому шляху з боку ООН. А президент Мексики Енріке Пенья Ньєто заявив, що оплакує смерть Фіделя Кастро.
Не втримався від компліментарного стилю співчуття і президент України Петро Порошенко: «У вічність відійшов Фідель Кастро, з поглядами якого можна не погоджуватися, але його харизма визначила цілу епоху. Співчуття народу Куби», - заявив український президент.
Співчуття народу Куби треба було висловлювати, коли Кастро був живий і побудував нелюдський режим.
Дивно, що Обама, Трюдо, Олланд, Порошенко не послідували прикладу лідера КНДР Кім Чен Ина, який оголосив триденний траур у своїй країні. Ну, тут все зрозуміло. І Кім Чен Ин, і Путін, який назвав Кастро «мудрою та сильною людиною», яка була «надихаючим прикладом для всіх країн та народів», відчувають спорідненість з померлим, точніше, з його стилем і методами правління країною. А що примушує керівників цивілізованих країн висловлювати позитивні епітети на адресу диктатора, який з метою революційної доцільності убив і посадив у тюрму тисячі людей, застосовувалися тортури проти опозиції, а ті, хто вижив, були змушені жити у злиднях? По-моєму, понад 50 років його монопольного правління (як свого часу заявив сам Кастро, у революції немає часу на вибори) — цілком достатній час, аби дати, зокрема, й історичну оцінку. Втім, самі кубинці, яким пощастило вирватися з “острова свободи” (а втекло понад мільйон людей, серед яких донька і сестра Фіделя Кастро), свою оцінку вже дали. Достатньо подивитися, як вони стрибали від радості та святкували смерть комуністичного диктатора. Подібно реагували на смерть Сталіна в’язні радянських концтаборів. До речі, Кастро розбудував систему концтаборів на кшталт радянського Гулагу. А його брат Рауль, який нині керує Кубою, вважає себе сталіністом.
Тому більш адекватною на смерть тирана є реакція новообраного президента Дональда Трампа, що додає оптимізму. Він назвав Кастро «брутальним диктатором, який придушував свій народ». «Його спадок — це смертельні загони, крадіжки, неймовірне страждання, бідність та відмова від фундаментальних прав людини».
Є приказка: про покійників або добре, або нічого. У даному випадку краще “нічого”. Бо позитивні характеристики кривавого диктатора розмивають межу між добром і злом. Зрештою, нівелюють самі принципи демократії, її цінності. Як наслідок, лідери найдемократичніших країн закривають очі спочатку на порушення демократичних принципів у деяких режимах, а потім на і агресії деяких країн. Втім, Україна, на жаль, давно відчуває на собі ці сумнозвісні подвійні стандарти та лицемірність Заходу...
