Слон у посудній лавці

Президент Ізраїлю Реувен Рівлін надіслав подяку за нагоду виступити з промовою у Верховній Раді.

Це нагадало граціозність слона, якому заманулося купити сервіз і з цією метою особисто завітати до магазину. 

Під час виступу з трибуни Верховної Ради, що був приурочений до 75-х роковин трагедії у Бабиному Ярі, президент Ізраїлю повторив радянський міф про участь українських націоналістів у Голокості та звинуватив українців і ОУН у вбивствах євреїв під час Другої світової війни. Це була вершина безтактності. Голова теперішньої ОУН, заступник Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богдан Червак назвав виступ президента Ізраїлю "плювком у душу українцям" і "зневагою української нації". Чомусь пан Рівлін не згадав, скільки евреїв врятували українці, ризикуючи власним життям. 

Посада президента в Ізраїлі є почесною, але здебільшого церемоніальною, бо реальну владу в цій парламентській республіці має уряд. Президентів обирають депутати кнесету. Зазвичай це політики, які вже скінчили свою політичну кар'єру. Обіймаючи посаду спікера парламенту, пан Рівлін прихильно ставився до депутата Ханін Зоабі, яка називала прем'єр-міністра Бенджаміна Нетаньягу й відомого політика, пані Ципі Лівні, “компанією чистих і відвертих фашистів”. Пані Зоабі була обрана до кнесету 2009 року і є першою жінкою, яка потрапила до ізраїльського парламенту за партійними списками арабської партії “Балад”. Зоабі є прихильником набуття Іраном ядерної зброї, аби той, за її словами, міг збалансувати міць Ізраїлю... 

Більшість громадян України усього цього не знають, тому сприйняли слова пана Рівліна не як думку приватної особи, а як офіційну позицію держави Ізраїль. Після прикрих і несправедливих звинувачень українців у геноциді поляків з боку Сейму висловлювання ізраїльського президента у Верховній Раді виглядали щонайменше недоречними й незграбними. Український націоналістичний рух за будь-яких обставин ставив собі за єдину мету створення незалежної Української держави, а не завдання шкоди полякам,євреям або комусь іншому.

Ця боротьба ще не закінчилася. Україна у наші дні зазнає прямої агресії Росії. Тож ті, що бажають Україні незалежності й добробуту, мали би наголошувати виключно на солідарності з боротьбою українського народу за незалежність. А не згадувати трафунки, які ніколи не були ані метою, або пріоритетом українського націоналістичного руху.