Комуністи копатимуть схрони — у парках і на пляжах

Ті, хто вже поставив у церкві свічку за упокій комуняцької партії, поспішили. «Симоненківці» хоч і на апараті штучного дихання, але у своїй живучості намагаються вождя світового пролетаріату переплюнути. Поки з кожним поваленим в Україні пам’ятником Леніну мумія Ілліча у Мавзолеї перевертається, товариш Симоненко серпом і молотом то на «раша»-ефірах, то на віртуальних з’їздах КПУ розмахує. На останньому такому зльоті «ленінцям» так голови напекло (як не пілотками, то хоч панамками прикрилися б), що навіть свого кандидата на проміжні парламентські вибори у 206-му чернігівському окрузі висунули. Ось тільки вилазка у тил «неонацистської хунти» не вдалася: у Центрвиборчкомі «червоному» ходоку по депутатський мандат вказали на двері. І хай тепер не дивуються, якщо через день-другий ЦВК штурмуватимуть... французькі комуністи. На сайті КПУ попередили: товариші-французи до мозку кісток обурені діями українського Центрвиборчкому.

Схоже, «симоненківців» старечий маразм замучив: забули, що Мін’юст заборонив компартійцям участь у виборах ще влітку минулого року. Коли ж її висуванцеві, товаришу Кононовичу, ЦВК відмовила у реєстрації кандидатом на   проміжних виборах у чернігівському окрузі, такий «хай» підняли. Караул! Комуністів зі світу зживають! Брат незареєстрованого висуванця так і заявив для «червоного бойового» листка: «Деякі комуністи побиті, а деякі й убиті». Мовляв, для влади КПУ «страшніша за СНІД і рак, разом узяті». І не думайте, що «наказ на розтерзання» з Києва надійшов. Ні — з самого Вашингтона!

Ось тільки ЦРУ, схоже, ще не всіх наших служителів Феміди завербувала: ніяк не можуть виписати судову «похоронку» КПУ. Ще у грудні минулого року Окружний адміністративний суд Києва, за позовом Мін’юсту, заборонив діяльність Компартії. Коли ж дійшло до касації, Вищий адмінсуд відмовився приймати її, посилаючись на те, що скарга необґрунтована. У Мін’юсті поспішили заявити, що на цьому симоненківській партії — капут. Але у КПУ   спростували, що це — кінець. Рішення Вищого адмінсуду, кажуть, стосувалося лише одного з кількох позовів партії до Міністерства юстиції.

Судова тяганина  досі триває. А ось в СБУ, схоже, дали собі спокій. Після торішньої «здибанки» зі Симоненком (на допит його викликали, зокрема, через     «національно небезпечні» висловлювання на «раша»-каналах і візит на пленум  ЦК КПРФ) охолонули до нього. Вийшовши із «застінків СБУ», головний комуніст взагалі себе Зоєю Космодем’янською відчув. Ще більше оборзів. Навіть червоний «першотравень» у столиці влаштував. Ось тільки сміливості товаришу Пєті до першого пакета вилитого на нього кефіру вистачило. Відео, на якому видно, як Симоненко «робив ноги» зі злощасного мітингу у супроводі охоронців, стало хітом Інтернету.

Відтоді головний «ленінець» воліє у підпіллі відсиджуватися, час від часу роблячи вилазки то на «раша»-ТБ, то на сімейний телеканал «Гамма» (за головного там — один зі старших синів Симоненка). «Гамма-спічами» Симоненка у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення зацікавилися. Навіть позапланову перевірку призначили, після палких промов «товариша №1», в яких він пропагував діяльність комуністів і розповідав про «неонацистское отребье, пришедшее к власти в Украине после вооруженного переворота в феврале 2014 года». Ось тільки нацрадівським «но-но» усе, схоже, і закінчиться. А Симоненко ще голосніше про політичні переслідування верещатиме. На травневому партзльоті (який по-підпільному проводили, із застосуванням, як сказав товариш Пєтя, сучасних технічних засобів: по «Скайпу» «з’їжджалися»?) таку промову «толкнув», що французьким комуністам не позаздриш: їм не лише ЦВК доведеться штурмувати, а й товаришів-«симоненківців» з хунтівських катівень визволяти. «У застінках неонацистського режиму перебувають десятки наших товаришів, - «вєщал» Симоненко. - Близько півтисячі переслідують за звинуваченням у злочинах, яких вони не вчиняли». Ще б кілька хвилин такого ражу, і товариш Пєтя почав би розповідати про те, як у хунтівських катівнях комуністів змушують томами їсти праці Леніна (щоб на останньому, 55-му, ті героїчно подавилися) і вирізають на спині серп із молотом.    

Це так Симоненко підводив «з’їздунів» до своєї головної тези: «Нас б’ють — треба міцнішати». Потрібно, мовляв, укріплювати партію і партдисципліну, а то стараннями хунти і розкольників червоних членів удвічі поменшало. А серед тих, що залишилися, побільшало відступників від ленінських настанов для «правдивих партійців». Ілліч заповідав не лише визнавати програму партії, а й    підтримувати її матеріально. «Нехай кожен, хто слухає ці слова, відповість на питання: коли востаннє платив партійні внески, відвідував партзбори, виконував партійні доручення?» - совістив товаришів Симоненко.

А що, «вождю», який звик на буржуйську ногу жити, тепер накажете пролетарську кашу хлебтати? Взагалі товариші-комуністи розперезалися. І на партвнесках економлять, і на «бойовий листок» забили. Довелося товаришу Симоненкові їм мізки вправляти, нагадуючи, що треба не лише золото партії поповнювати, а й розширювати агітаційно-пропагандистські горизонти нарощуванням підписки на «Рабочую газету». План — один примірник на трьох комуністів.    

Почитав улюблену газетку — і на парт­збори. І нічого скиглити, що їх ніде проводити, бо з приміщеннями проблема. З піснею «Широка страна моя родная...» - уперед, на «явочні» квартири. А влітку, настановляв Симоненко, можна і на свіжому повітрі збори влаштовувати — у парку чи у когось на дачі.

А свої апартаменти товариш Пєтя у список явочних квартир вніс? Чи і тут «хунту» приплів: був, мовляв, будиночок (розкішний особняк Симоненко усе на сина списував), та й той кляті «неофашисти» спалили?