Передплата 2024 «Добре здоров’я»

У шахах Корчной залишився назавжди...

«Стиль його гри незрівнянний», – визнав Карпов

Проживши 85 років, 6 червня 2016-го у власному будинку у швейцарському містечку Волен помер видатний шахіст Віктор Корчной. Понад 70 років за шахівницею, від дитячих турнірів до матчів на першість світу. Потужна гра навіть на схилі віку... Зазвичай після смерті видатні люди стають легендами. Корчной, велика людина шахів, став легендою ще за життя. Він демонстрував світові можливість боротьби у будь-яких, навіть невдалих позиціях і життєвих ситуаціях, виявляв неймовірну волю для досягнення мети.

Віктор Львович народився у Ленінграді 23 березня 1931 року, пережив жах блокади, пройшов шахову школу Палацу піонерів, здобув освіту на історичному факультеті Ленінградського університету. У 25 років став міжнародним гросмейстером. Був чотириразовим чем­піо­ном СРСР (1960, 1963, 1965, 1970). Шестиразовий переможець Всесвітніх шахових олімпіад, з початку 60-х років минулого століття був претендентом на звання чемпіона світу. Двічі (1978, 1981) пробував скинути зі шахового трону чемпіона світу Анатолія Карпова. Ті матчі були сповнені драматизму... Корчной — переможець майже ста турнірів, у яких виступав навіть у віці понад 80 років. 1976 року, перебуваючи на турнірі в Нідерландах, Корчной попросив там політичного притулку. З 1978 року жив у Швейцарії, отримавши її громадянство. Став п’ятиразовим чемпіоном Швейцарії, у складі її збірної взяв участь у десяти шахових олімпіадах.

Його багаторічний головний суперник, Анатолій Карпов, віддав конкурентові належне: «Корчной — це явище у шахах. Стиль його гри незрівнянний. У нього був надзвичайно унікальний підхід до шахів. Він мав особливий талант, був шахістом надзвичайно високого рівня. Для шахів сумно, що відійшов один із останніх людей тієї пам’ятної епохи».

У мене залишилося кілька власних спогадів від зустрічей з Віктором Львовичем у Львові. Вперше у нашому місті Корчной був у жовтні 1949 року, коли брав участь у чвертьфіналі першості Союзу. З того візиту залишилася світлина усіх учасників турніру перед фасадом Львівського університету. 2000 року, коли Корчной грав у турнірі пам’яті Леоніда Штейна, я зробив і подарував йому копію цього фото. Він був зворушений, казав, це фото зникло з його дому, коли він улітку 1976 року залишився на Заході.

У лютому 1976 року на запрошення тренера Віктора Карта Корчной приїхав до Львова і займався з його учнями — Олександром Белявським, Адріаном Михальчишиним і Олегом Романишиним. Сивочолі нині львівські гросмейстери досі згадують ті лекції... У ті ж дні Корчной мав виступ у шаховому клубі, що був тоді на площі Ринок. Клуб не зміг тоді вмістити усіх охочих послухати відверті судження шахового дисидента…

На початку 90-х років минулого століття Віктор Корчной перебував у Львові на запрошення Василя Іванчука і зібрав повний зал театру ім. Заньковецької. Востаннє ж Корчной побував у Львові у травні 2000 року, на турнірі, присвяченому його приятелю Леоніду Штейну. Був тут із дружиною, Петрою Лєєверік, яка завжди супроводжувала його у зарубіжних поїздках. Пані Лєєверік тоді зізналася, що восени 1949 року теж «перебувала» у Львові. Тут провела у пересильній в’язниці три місяці, перш ніж потрапила у Воркуту... Саме там, у таборі, навчилася російської мови і гри у шахи. Тож коли почула, що Корчной залишився на Заході, вирішила допомогти йому знайти себе у вільному світі.

Крім спогадів, залишилися мені також кілька підписаних дружніх шаржів і книжка «Антишахматы» з дарчим надписом автора. Віктор Львович Корчной залишився у шахах назавжди… 

Схожі новини