Зі стайні – на п’єдестал!

Відколи існує людина, відтоді вона не може обійтися без союзу зі звіриною. І хоча належного пошанівку від “гомо сапієнс” остання не відчуває, ми з вами частково спокутуємо свою вину перед тваринами тим, що ставимо їм пам’ятники. За їхню виняткову роль у нашому житті.

При в’їзді у містечко Бібрку з боку Рогатина на п’єдесталі стоїть звірок у шляхетному вбранні-трійці. У цьому симпатязі легко розпізнати бобра, популяція якого колись була поширена на берегах місцевої річки Боберки. Нині ці хутряні зубастики тут перевелися, тож на згадку про них залишився їхній прообраз з бетону.

За якихось півсотні кілометрів звідси, при в’їзді у Раковець, на топографічному знаку села зображено стилізованого у металі рака з великими клешнями - щоб місцеві жителі та їхні гості пам’ятали, що у місцевому потічку ще можна надибати представників цього “кусючого” сімейства.

У Буську найбільше з-поміж усіх величають лелеку (бузька), який дав назву цьому райцентру. Малюнок птаха — крилатого символу України - на гербі міста.       За заслуги перед людством у бронзі-мармурі-граніті увічнено оленів, голубів, дельфінів, мавп,  слонів, верблюдів, бджіл, чайок, жаб, горобців, зайців, рисей та інших тварин. Кожен з цих видів дикої природи вчинив якийсь подвиг і тим заслужив на славу. Узяти хоча б історію з поштовою голубкою. Один з цих пернатих перебував на борту англійського підводного човна. Коли на ньому трапилася аварія і субмарина затонула, через торпедний апарат голубку з листом-координатами приречені моряки “вистрелили” на поверхню. Птаха добралася у штаб, передала вістку — завдяки цьому підводників врятували...    

Хто прилітав в іспанську Барселону, при вході в її аеровокзал бачив потужного кам’яного бика. У Римі, крім скульптури вовчиці, а також гусей, які, за легендою, своїм гелготанням врятували це місто від ворогів, побачите увічненого у бронзі осла зі стволом гармати на спині. Так італійці подякували цій тварині за те, що теж прислужилася у часи воєнних лихоліть.

У світі є десятки пам’ятників іншим свійським тваринам - собакам, котам, коням, півням, качкам, овечкам, свиням (крім довговічних матеріалів, для виробництва фігур-статуеток використовують борошно, цукор, шоколад). Особливо багато об’єктів монументального мистецтва на честь “нуф-нуфів” у Данії, фермери якої спеціалізуються на продукуванні бекону. Та й в Україні, яка у виробництві сала теж не пасе задніх. На Полтавщині свинку возвеличили аж на шістьох постаментах. На одному з них напис, який пояснює причину такого “пієтету”, - “Одвічній годувальниці українського народу”.

На особливу пошану заслужила її величність... корова, чиє молоко забезпечує людину сотнею видів необхідних для неї мікроелементів. На знак вдячності цій годувальниці вдячні жителі голландського містечка Льовета поставили на центральній площі  бронзовий пам’ятник круторогій і написали зворушливе - “Наша мама”. Але, як на мене, переплюнули голландців жителі волинського селища Мар’янівки. Фігуру корови (купили за 1060 євро у Німеччині) вони примостили на вході на місцевий стадіон. А живу високопородну корову (виклали за неї 630 євро) на кличку Фарта зробили талісманом тамтешньої футбольної команди. Під час гри Фарта пасеться за “брамкою” команди суперника, надихаючи  мар’янівських бомбардирів на взяття воріт.…