Стара система пішла у наступ

Шокуючий крок зробив Віктор Шокін “за п’ять хвилин” до своєї відставки. Перед тим, як парламент нарешті дав йому “вільну”, він підписав наказ про звільнення з посади заступника генпрокурора та прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе, з яким мав тривалий конфлікт. Причому звільнив з цинічним формулюванням: “за порушення прокурорської етики”. За день до цього керівники більшості обласних прокуратур підписали колективний лист-кляузу на Сакварелідзе до генпрокурора Шокіна. Одне слово, недовго “прокурорська мафія” терпіла цю білу ворону у своєму темному лісі. Вигнали і зітхнули з полегшенням. Президент Петро Порошенко на другий день після скандального звільнення зустрівся з прокурорським вигнанцем. Запевняв, що з ним ця відставка не була узгоджена. Вочевидь, розумів, що звільнення Сакварелідзе б’є і по його репутації. Тому намагався цей удар хоч якось нейтралізувати. Але ці “крокодилячі сльози” лише підсилювали відчуття фарсу. Фіаско прокурорської кар’єри Сакварелідзе в Україні - це своєрідний рубікон: стара система не просто чинить шалений опір будь-яким змінам, вона почала атакувати, йти у наступ. Реваншизм і контрреволюція нависають над країною чорною хмарою.

Відомий економіст, громадський діяч Богдан Гаврилишин в одному з інтерв’ю сказав, що Україну потрібно не реформувати, а трансформувати. “Потрібно міняти все — цілу структуру влади, економічну систему”, - вважає він. Справді, а що принципово змінилося в Україні за два останні постреволюційні роки? Змінилися хіба обличчя на ключових посадах, хоча також далеко не всюди, а система зі своїми правилами гри залишилась стара. Як не реформуй, все одно виходить “запорожець”. Придивіться уважно до пропрезидентської партії. З кожним днем вона все більше нагадує Партію регіонів. Не тільки тому, що там знайшли прихисток багато колишніх “регіоналів”, а в першу чергу тому, що і її лідер, тобто президент, і його найближче оточення переймають манеру поведінки “папєрєдніков”.

Все почалося з останніх парламентських виборів. Попри те, що майданівські політики в один голос кричали про необхідність змінити виборчий закон і запровадити відкриті партійні списки, в результаті залишили стару змішану систему. Саме мажоритарка свого часу дозволила Януковичу зібрати у парламенті ручну більшість. Пам’ятаєте, як всупереч Конституції тоді до парламентської більшості увійшли не лише фракції, а й окремі депутати, так звані тушки. Виборчою системою, що передбачає мажоритарні округи, скористалися і Порошенко з Яценюком. Хоча раніше говорили, що мажоритарка породжує політичну корупцію, розбещує підкупом виборців... Але мажоритарні округи в умовах зубожіння людей вигідні владі, бо зазвичай там перемагають “міцні господарники”, які завжди близькі до влади. Схоже, цю порочну систему і в перспективі ніхто не збирається демонтовувати.

Не відмовилася нова влада і від старої ЦВК, яка вірою і правдою служила режиму Януковича. На цьому складі виборчої комісії проби нема де ставити. Але їх не просто треба розганяти поганою мітлою, бо давно себе скомпрометували, а робити це згідно з законом, оскільки повноваження цього складу вже два роки як вичерпалися. Тобто навіть формально, вже не кажу про морально, Охендовський і компанія є нелегітимними. Питання: що заважає Порошенкові протягом двох років виконати закон: розпустити ЦВК і призначити новий склад? Потрібне лише бажання! А його якраз немає. І тепер зрозуміло, чому руки не доходили. ЦВК без шуму і пилюки позбавила мандатів непокірних Фірсова і Томенка та блискавично швидко зареєструвала нових депутатів за списком БПП.

Взагалі історія з позбавленням цих двох нардепів повноважень не просто скандальна та ганебна, вона показова. Це перші паростки політичних переслідувань та застосування вибіркового правосуддя. Якщо проводити паралель з режимом Януковича, то згадується, як позбавляли депутатського мандата тодішнього захисника Тимошенко Власенка та ще пару-трійку незговірливих народних обранців. Там, де владі розходиться, вона швиденько знаходить можливість “застосувати закон”. У даному випадку, аби позбутися депутатів, які дозволили собі гостро критикувати пропрезидентську партію, влада скористалася прямою дією Конституції. Тут справді існує певна юридична колізія. З одного боку, Конституція має норму прямої дії і тому відсутність закону, який передбачає позбавлення мандата, не відміняє положень Конституції. З іншого боку, в Конституції записано, що для позбавлення депутата повноважень потрібен відповідний закон, якого, повторюю, немає. Тобто відповідну норму Конституції можна трактувати двояко. Влада використала “дишло” в своїх інтересах. Це — симптоматика. Історія з покаранням Томенка і Фірсова за “окрему думку” свідчить, що влада Порошенка нетерпима до критики не менше, ніж попередня. Причому з більшим натхненням розправляється саме зі своїми…

Присягнув новій владі не лише старий склад ЦВК, а й Конституційний Суд, який обслуговував Януковича. Суддів цього складу суду також варто було б люструвати “під самі помідори”. Саме цей склад Конституційного Суду на початку президентства Януковича здійснив конституційний переворот, надавши йому повноваження Кучми. По суті, руками цього КС Янукович узурпував владу.

У вищому законодавчому органі також мало що змінилося. Спікер, як і усі його попередники, регулярно порушує регламент, депутати як конопкодавили, так і кнопкодавлять. Навіть нові обранці швидко навчилися старих звичок. А громадянське суспільство, схоже, вже втомилося з цим боротися.

Складається враження, якби не Захід, який через фінансовий інструмент змушує українську владу хоч щось робити, втілювати бодай якісь реформи, то взагалі нічого б не змінювалось. Ще громадянське суспільство трохи борсається, змушує владу реагувати на відверто скандальні речі. Але і тут вже з’явились перші тривожні симптоми. Прокуратура порушила кримінальну справу проти громадської організації “Центр протидії корупції”, яку очолює відомий громадський діяч Віталій Шабунін. Прокуратура занепокоїлась долею двох мільйонів доларів, які уряд США виділив на боротьбу з корупцією, що начебто десь зникли. Сам Шабунін вважає дії прокуратури помстою, оскільки його Центр оприлюднює непривабливі факти корупції в силових відомствах і тісно співпрацює з тим же Сакварелідзе. Випадок з Шабуніним просто кричущий. Не тільки тому, що силовики взялися “пресувати” громадську організацію, непокоїть, що застосовують методи Путіна. Там такі організації вже давно “зачистили”. Те, що корумповані прокурори, судді, митники, які є цеглинками старої системи, будуть зубами вигризати собі місце під сонцем, — зрозуміло. Небезпечно, що нова влада, а по суті, стара-нова влада, все частіше стає на бік системи, відтак цементує її. Влада не виявляє необхідної наполегливості у бажанні змінити систему і змінитися самій. Хоча чого ми дивуємося. Майже усі ті, хто після Майдану прийшов до влади, свої капітали збили при старій системі. Вони до неї інтуїтивно тягнуться, тому з нею часто-густо і солідаризуються. Вона для них рідна, зрозуміла, ближча ментально. Нищити її - це все одно, що рубати собі палець.

Президент, який переміг на виборах після Революції гідності, де пролилась кров, повинен виконати роль польського Валенси чи чеського Гавела. Обставини так склалися, що саме він отримав історичний шанс. Цим шансом не скористався Ющенко, на якого в українців були колосальні надії. На Порошенка, після другого Майдану, надії були ще більші. Бо, здавалося, що він, як людина розумна, мусить зробити висновки з помилок попередників. Але бачимо, що все ті ж граблі перешкоджають.

...У суспільстві витає атмосфера якоїсь безнадії, приреченості, відчаю. У будь-яку хвилю цей стан може змінитися на гнів, злобу і ненависть. У влади, на жаль, поганий нюх і відсутній інстинкт самозбереження, якщо досі цієї атмосфери не відчуває...