«Умрет, провалившись в сортир, русский загадочный мир...»  

Через громадянську позицію в Росії їх називають зрадниками, “нацпредателями”, які ганьблять матінку Росію.

Насправді, вони її рятівники, рятують честь і гідність росіян. Їх, на жаль, небагато, але те, що вони є, вселяє надію, що не все ще втрачено. Це я про російського актора Михайла Єфремова та його колег по виставі-мюзиклу “Господин хороший” — поета Андрія Орлова, який відомий за псевдонімом Орлуша (в Росії його обзивають “хохлуша” за любов до України) та продюсера цього проекту, відомого опозиційного журналіста і публіциста Андрія Васильєва. 

“Господин хороший” побував у Львові вперше у рамках гастрольного туру Україною, який має назву “Нарушители границ”. Після виступу на сцені Львівського оперного театру — концерти в Одесі, Дніпропетровську, Києві та Харкові. Попри те, що квитки на виставу були, м’яко кажучи, недешевими — від 350 гривень до 2,5 тисячі, порожніх місць майже не було. Публіка своєрідна — переважно це російськомовні львів’яни, які є патріотами України, такі собі “москалобандерівці”. 

Дійство побудоване за принципом міні-сценок у виконанні Михайла Єфремова, який читає іронічно-сатиричні вірші Орлуші. Сам поет протягом усього дійства сидить на сцені за письмовим столом і експромтом складає вірш на задану тему, яку на початку вистави “кидає” хтось із глядачів. Львівська публіка запропонувала Орлуші написати вірш про Фестиваль рівності (у кого що болить). Забігаючи наперед, скажу, що творіння Орлуші хоч було і дотепне, але не всім дуже сподобалося. Мабуть, цього вечора він був не в ударі. Під кінець взагалі збився і кінцівку римував по ходу. Закінчив вірш вже не раз обіграним рядком: «Как-то вышло через ж...пу».

...Саме у Львові прозвучала прем’єра вірша, який Орлуша написав під враженням вироку Надії Савченко. Єфремов поспішно вчив його у поїзді дорогою до Львова... Спеціально для українського глядача Єфремов виконав мініатюру, присвячену електронним деклараціям, які тепер змушені заповнювати українські політики і чиновники. Це була така собі сповідь українського корупціонера, який замаскувався під бомжа... Усі мініатюри у виконанні Єфремова — це гостра сатира на злобу дня, що висміює маразми путінського режиму. Це реакція на резонансні або абсурдні події. Наприклад, є в Андрія Орлова вірш-пародія, який народився після проведення у Пермській області чемпіонату з метання “коров’яка” (“паляниці” з коров’ячого лайна), який проводився під патронатом міністерства культури. «Кто-то горе-тоску заливает вином, Кто-то пьёт от болезней микстуры, Мы в Перми обожаем кидаться говном, По приказу министра культуры». “Господин хороший” висміює не лише Путіна та дурість його чиновників, не лише псевдопатріотизм та владопоклонство росіян, а й конкретних скандальних персонажів. Від пародій на Кадирова і Депардьє публіка шаленіла. Та особисто мені найбільше подобається вірш про знищення санкційних продуктів під промовистою назвою “Смерть пармезана”. Я сміялася до сліз. Потішили глядача і мініатюрою, що висміює ідею “русского мира” під назвою «А в Кремле зазвонил телефон». Ось кілька рядків: 

Звонок.

- Что такое?

- Беда! Бегите скорее сюда. Вы наш народный кумир!

- Кого же спасать?

- Русский мир.

- Русский мир провалился в болото...

 - А где же он тонет? Где?

- В Алеппо и Караганде. В Донецке и Луганске, Саранске, Нахабино и Мухосранске. В Риге, Варшаве, Одессе и Херсонесе. В Дебальцево и в Минусинске и Минске. О, если вы не придете, он утонет в болоте! Умрет, провалившись в сортир, наш русский загадочный мир.

Пусть танки, десант и пехота тянут его из болота.

- Ох, нелегкая это работа - русский мир доставать из болота! 

“Господин хороший” - це невтішний діагноз хворому російському суспільству, якого автори намагаються лікувати сміхотерапією…