Справа Корбана: кримінально-політичний «договорняк»

Схоже, Корбана виводять з-під відповідальності.


Генеральна прокуратура раптом виявила нечувану лояльність і перекваліфікувала справу екс-заступника губернатора Дніпропетровської області Геннадія Корбана. Це дає йому можливість уникнути великого тюремного терміну. Як кажуть, відбутися переляком та зіпсованими нервами. Світло на цю “темну справу” пролив депутат Мустафа Найєм. «За моєю інформацією, у понеділок, 21 березня, в Кіровському суді м. Дніпропетровська Геннадій Корбан уклав договір про примирення з потерпілим у справі народним депутатом Сергієм Рудиком. Договір був підписаний з ініціативи Корбана за тиждень до засідання суду. Згідно з документом, колишній заступник губернатора Дніпропетровської області щиросердно визнав свою провину і розкаявся у скоєному. Згідно з «мировою», обвинувачений із потерпілим погодили міру покарання у вигляді трьох років умовного ув’язнення. Суддя затвердив угоду шляхом винесення вироку», - пише Мустафа Найєм. Ось таке у нас дивовижне правосуддя...

Нагадаю, йдеться про скандальну справу щодо викрадення глави Держагентства із земельних ресурсів Сергія Рудика. Саме Корбан проходив у справі “як організатор злочину, вчиненого стійким ієрархічним об’єднанням, за попередньою змовою з метою вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів”. Сам злочин кваліфікувався як викрадення представника влади з метою примусу вчинити будь-яку дію як умову звільнення заручника. Це правопорушення, пише народний депутат, карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років. За такої кваліфікації закон не дозволяє укладати будь-які договори зі слідством або потерпілим. «Щоб це стало можливим, прокуратура в ході досудового розслідування перекваліфікувала справу, і з Геннадія Корбана було знято всі звинувачення в організації злочинної групи, а «викрадення представника влади» перетворилося на «незаконне позбавлення волі або викрадення людини», - пише Найєм.

Коротка передісторія: у серпні 2014 року глава Держагентства із земельних ресурсів Сергій Рудик приїхав у Дніпропетровську область у службове відрядження, через деякий час з’явилося повідомлення, що Рудик зник. Пізніше заступник губернатора області Геннадій Корбан заявив, що Рудика... відправили на фронт. Столичний чиновник пізніше розповів, що його викрали і тримали у підвалі обласної адміністрації. Давали сечогінні таблетки і не випускали в туалет, вимагаючи призначити конкретну людину на посаду керівника в обласне управління Держкомзему. За словами Рудика, говорив з ним особисто Геннадій Корбан у присутності 15 озброєних людей. Потім Рудику виписали пропуск у батальйон «Дніпро» і відправили в зону АТО. Ось такий екшн. 

Історія з арештом, а потім, по суті, помилуванням, Корбана вельми промовиста. Свідчить вона про одне — практика кримінально-політичних “договорняків” після Революції гідності нікуди не зникла. Все найгірше, найганебніше збереглося і процвітає. Коли спецслужби по-кіношному брали Корбана, дехто з наївних українців подумав, що нарешті влада взялася наводити порядок та боротися з бандитизмом і політичною корупцією у державі. Але реалісти одразу заявили, що це показове затримання дуже схоже на “вибіркове правосуддя”, мета якого у цьому конкретному випадку — примусити Коломойського “до миру”. Точніше, привести його до тями. Адже олігарх, який почепив собі на груди “медаль” жидобандерівця, вирішив, що патріотизм дає йому індульгенцію, зокрема від сплати податків. Спроба влади відновити контроль над державним підприємством “Укртранснафта”, яким Коломойський розпоряджався як виключно своїм, викликала в олігарха нер­вовий спротив. Як наслідок, уся медіа-імперія Коломойського почала “мочити” президента. Конфронтація наростала. Порошенко мусив поставити зухвалого олігарха на місце і показати, хто в країні господар. Оскільки рухати самого Беню, фігуру надто потужну з усякого погляду, не наважувався, вирішили вдарити рикошетом через Корбана. 

Вочевидь, “жидобандерівець” оцінив противника і його методи. За час перебування Корбана у СІЗО Коломойський кілька разів був помічений у Києві, хоча живе у Женеві. Обізнані люди кажуть, що мав “задушевні” розмови з президентом. Про що говорили, як торгувалися, можемо лише здогадуватися. Бачили Коломойського у Києві 15 березня — день, коли Корбана несподівано відпустили під домашній арешт. Причому без застави і браслета. Припускають, що під час переговорів президент вимагав від олігарха припинити нападки на підконтрольних йому телеканалах. А Коломойський, відповідно, зам’яти кримінальні справи проти своїх соратників - Корбана і екс-керівника “Укртранснафти” Лазорка. 

Як бачимо, “договорняк” відбувся. Недаремно в народі кажуть, ворон ворону ока не виклює. Ось тільки як з такою сумною реальністю має змиритися суспільство? Якщо воно проковтне і цю “гірку пілюлю”, то шанси, що гучні обіцянки “жити по-новому” будуть виконані, розтануть остаточно. 

P. S. Партія “УКРОП” вирішила висунути Геннадія Корбана кандидатом у народні депутати по округу №27, який звільнився після того, як друг і соратник Корбана Борис Філатов став мером міста Дніпропетровська і склав повноваження нардепа.