Корупційна відставка під жалі «антикорупціонерів»
Сталося те, у що мало хто вірив. Від депутатства добровільно відмовився один зі старожилів Верховної Ради, найбільших її багатіїв та сірих кардиналів, чиїми руками у різні часи було створено і реалізовано чимало політичних інтриг.
Йдеться про 54-річного, повного сил та енергії, Миколу Мартиненка, який очолював стратегічний Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Його вважають головним фінансистом партії “Народний фронт” і “найправішою” рукою глави уряду Арсенія Яценюка. А раніше — одним з “любих друзів” екс-президента Віктора Ющенка.
Відпустили Мартиненка у вільне плавання з третьої спроби. “Чужі” вагалися, “свої” відпустили з Богом. За те, аби позбавити мандата колегу, висловилися всі присутні на момент голосування члени його рідної фракції. Натиснувши кнопку “за”, через кілька секунд зі сльозами на очах, стоячи аплодували Мартиненкові, — так хіба що фанати проводжають своїх кумирів.
Однопартійці Мартиненка не скупляться на дифірамби. За внесок у здобуття енергетичної незалежності від Росії, за фінансову підтримку двох Майданів. Однак попри усі компліменти соратників на героя нашого часу Микола Володимирович не тягне. Його прізвище миготить у західній пресі як синонім корупції в Україні. Мартиненка звинувачують у хабарництві, відмиванні брудних грошей. Кажуть, що з допомогою оборудок, пов’язаних з вітчизняним “Енергоатомом” і чеською “Шкодою”, він отримував на рахунки офшорних фірм “відкати” у розмірі 15-20%. Завдяки цьому начебто незаконно нажив щонайменше 7 млн. “баксів”. Причетність Мартиненка до цих справ другий рік розслідують слідчі Чехії, Швейцарії, мають обґрунтовані підозри і правоохоронні органи Австрії. У західній пресі з’явилися копії підозрілих рахунків, до яких, судячи з усього, має відношення цей ветеран українського бомонду. Не раз про корупційні шури-мури Мартиненка заявляв голова Одеської ОДА, екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі. Однак, незважаючи на такий широкий поголос, українські “джеймс-бонди” та й перші особи на Банковій і на Грушевського про цей скандал воліли мовчати. Аж поки не втрутилися громадськість і преса. Під їхнім тиском Мартиненко і попросився у відставку.
Щоправда, сам фігурант корупційного скандалу подав це дійство як вчинок політичного лицаря, який не чує за собою жодної вини . “Прийняв це рішення, бо не хочу допустити політичної дестабілізації шляхом відставки прозахідного уряду, дострокових виборів і реваншу”, - пафосно заявляв Мартиненко. За словами уже екс-депутата, до його цькування причетні внутрішні і зовнішні антиукраїнські сили, які потратили на дискредитацію понад 10 млн. доларів. Мартиненко впевнений, що рано чи пізно Україна дізнається імена замовників цієї брудної кампанії та її виконавців. А він, як звичайний громадянин, позбавлений депутатського імунітету, буде доводити свою невинність, боронитиме заплямоване ворогами чесне ім’я...
Утім, цю “самопожертву” політичного “джентльмена” так і не оцінили найбільші лобісти “прозахідного уряду”, за який так переживав Мартиненко. Відразу після відставки скандального “слуги народу” посол США в Україні Джефрі Паєтт заявив: “Рішення Миколи Мартиненка піти з Ради, підкоритися верховенству права — ще одна ознака України, яка змінюється... Державні посадові особи повинні бути підзвітні народу, якому служать. Немає місця для корупції, кумівства”. Після цих слів (а просто так всезнаючі американці нічого не кажуть) які ще пояснення-аргументи потрібні “народним фронтовикам”, які, немов мантру, повторюють тези своїх партійних іміджмейкерів про “безсрібника” Мартиненка, про інформаційну війну проти їхньої політичної сили та її поводирів?
Своє враження від показового демаршу найпершого соратника прем’єра висловив і “мисливець на Мартиненка” - представник “Блоку Петра Порошенка” Сергій Лещенко, який надрукував серію викривальних матеріалів про цю “жертву”. За словами депутата-журналіста, те, що Мартиненко попрощався з депутатським мандатом, є не жестом його доброї волі, а вимушеним кроком заради порятунку Яценюка-прем’єра, якого відставник компрометував в очах віце-президента США Байдена.
Про що свідчить історія з Мартиненком? Про те, що українці не згодні терпіти зло - навіть якщо воно загорнуте у демократичні фантики. У наших співвітчизників виробилася стійка алергія на корупцію, і аби позбутися її, вони готові йти на хірургічні процедури. Хто не піде на вихід сам — винесуть. “Священних корів” більше не буде. Справа лише за одним — щоб санітарна чистка, дезінфекція, санація відбувалися на всіх, а не лише на одній політичній “фермі”...
