Вижити на стипендію

17 листопада світ відзначає Міжнародний день студента. Асоціації із цим святом передбачувані — гульба молодих людей із різноманіттям напоїв та страв, вечірки і танці до ранку. Кореспондент “ВЗ” (студент-контрактник ЛНУ імені Івана Франка) вирішив зламати звичні стереотипи та у святковий день описати несвяткові будні студентів — життя за неповні тридцять гривень на добу.

Цей бюджет він випробував і на собі.

Прожити три дні у шкурі студента-державника — непросто. Доводиться постійно економити, купувати лише найнеобхідніше. Про кіно, театр, концерти чи кафе доводиться забути. Нині розмір мінімальної стипендії становить 825 гривень. Тобто на кожен день припадає приблизно 27 гривень. Кілька днів я намагався вкладатися у цю суму, аби зрозуміти, як живеться моїм колегам-державникам. У середу лише за транспорт довелось викласти «десятку»: двічі їздив маршруткою і стільки ж трамваєм. Ще 5 гривень витратив на роздрук матеріалів для підготовки до пари в університеті. На обід залишилось 12 гривень. Навіть студентська їдальня мені не по кишені... Купую булочку і сік у найближчому кіоску. Живу з батьками, тож на сніданок і вечерю коштів не витрачаю. Хоча й витрачати нічого — залишилось 2 гривні.

Завдяки вчорашньому залишку мій бюджет на четвер становить 29 гривень. З дому в університет їду маршруткою, між корпусами ходжу пішки. Витрати за транспорт сьогодні — 8 гривень. Радію зекономленому і йду обідати в їдальню. Картопляне пюре, куряча відбивна і чай коштують 14 гривень.

Залишок четверга — 7 гривень — збільшує мій п’ятничний бюджет до 34 гривень. Знову 8 гривень — на транспорт. Обідаю булочкою і маленькою пляшкою «мінералки». Повертаючись додому, купую улюблений журнал за 16 гривень. Добре, що вдома чекає смачна вечеря. Якщо б жив сам, то на продукти не вистачало б...

Коментарі студентів до експерименту

Ілона Сухар, студентка-бюджетниця ЛНУ імені Івана Франка

Вижити лише на стипендію реально, але дуже важко. Мешкаю у гуртожитку, що на вулиці Пасічній, тож до університету добираюсь трамваєм. За день на проїзд витрачаю не більше 2 гривень — купую студентський квиток. Харчуюсь булочкою або хот-догом. Ціна такого обіду приблизно однакова - 10-15 гривень. Коли маю більше вільного часу, можу перекусити у студентській їдальні. Гарнір, салат, бутерброд і чай коштують 15 гривень. Смачно і дешево. Залишок робочого дня — близько 10 гривень. На ці гроші можна купити щось солодке на вечір або ж буханець хліба. Масло чи майонез — поза моїми фінансовими можливостями. Рятують домашні закрутки. Буває, що на залишок купую чіпси для перегляду ввечері якогось фільму.

Якщо немає бажання просиджувати вечір у гуртожитку, то виходжу з друзями на прогулянку. За 8-10 гривень купую каву у вуличних продавців. Про кафе й мови бути не може, якщо проживати день лише на 27 гривень. Інакше доводиться позичати грошенят у батьків.

Ярослав Назар, студент, магістрант другого року навчання Українського католицького університету

Шукаю себе у професії (Ярослав - майбутній експерт із медіа-комунікацій. - Авт.), тож логічно, що маю підробіток у суміжній сфері. Маю кілька проектів на радіо, це здебільшого новини та репортажі. Чи вистачає мені цього підробітку на життя? Звичайно, що ні. Де-факто, фінансово підробіток не може бути хорошим, гроші за нього витрачаю на якісь дрібнички.