Не всяка хата на добру енергію багата...

Атмосфера у будинку багато в чому залежить від місця, на якому його  споруджено   

Містика — це не лише плід буйної фантазії кінорежисерів, які женуться за сенсаціями і майбутнім касовим збором, і не тільки закарбована у слові уява письменників, а цілком реальні речі. Нерідко вони трапляються у наші часи, по сусідству з нами, а ми про це навіть не здогадуємося. А часто — іронічно відмахуємося від них...

У доволі заможному (бо має своє промислове виробництво) селі, що притулилося на межі Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей, є подвір’я, яке місцеві жителі воліють обходити боком. Бо нема життя на ньому, а лише одні моторошні смерті.

- Ще у давнину, - розповідає наш співрозмовник, пан Мирон, -  люди, що жили навпроти, казали сусідові: не будуйся там, бо на цьому місці колись був цвинтар. Не послухався зарозумілий газда. Заклав фундамент, звів стіни, накрив “коробку”. Але замість радості ці покої принесли смуток. Раз за разом в оселі з’являвся покійник. Помирали не природною смертю. Спершу несподівано повісився глава сімейства. Потім у петлю полізла його дружина. А згодом у такий же спосіб звів рахунки з життям їхній син — задуманий пішов у соснину, прихопивши зі собою мотузку... Неподалік фатальної хати, що теж збудована на території закинутого кладовища, інший господар задумав спорудити гараж. Копав рів і натрапив на людські черепи-кості. Аж затерпнув від побаченого. Сказав рідним: “Усе, тепер моя черга...”. До місяця чоловіка не стало. Хата, з якої пішли три повішальники, довго пустувала. Ніхто не хотів селитися там. Щоб не пропадало добро, сільська рада облаштувала у ній фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). Але і до нього людям заходити якось моторошно. Почуваються тут зле. - Я і сам у цьому місці відчуваю дискомфорт, - каже пан Мирон, якому доручили підремонтувати ФАП. - Можливо, це від самонавіювання. А може, справді дає себе знати негативна енергія. Неподалік містичного будинку є сад. Добре родять там яблука-груші. Але селяни бояться підбирати ці плоди, бо вони зародили на “мертвій” землі...            На все свій час, все має своє місце — казали мудрі наші предки. Говорили про неписані закони, котрі, як і закони писані, людям належить виконувати. І застерігали: хто ігнорує народні заповіді, повір’я, традиції, звичаї, той матиме  клопіт. Свої містичні правила є і у будівництві. Старі галицькі майстри знають, що не можна починати будову на стежках. А також не слід добудовувати хату на північ,  “на скапі”, утвореному дощівкою, що сходить з даху - “бо так само скапає життя”. Знайомий розповідав: його односелець “дочинив” собі будинок “на скапі”. А невдовзі, на самий Великдень, - помер. За годину до смерті він, цілком здоровий, бадьорий, примовляв: “Нині Паски третій день  - веселімся цілий день!”...       Сильні будівельні традиції (дехто називає їх забобонами) у жителів гірських районів. Там вважається, що не можна будувати “хижу” з тополі, бо вона -  “прокляте дерево”: за біблійними переказами, під тополею чорт колисав на колінах Юду, і з того часу на тополі листя трясеться. “Сатанинським” деревом вважають і осику. Лемки, бойки, гуцули зарікаються будуватися на межах, які вважають “нечистим місцем”. А також на місці, де раніше росло дерево. Не можна у будівництві використовувати дерево з наростом, омелою, таке, що його вразила блискавка, кинув вітер або ж яке завісилося на інших деревах. Не варто використовувати пиломатеріал із сухостою — неодмінно дерево треба зрізати сирим... Є свої вимоги і до фундаменту. Боронь, Боже, казали давні майстри, закладати у нього камінь з дороги, найперше — з роздоріжжя. Бо люди “спотикатимуться”, “хворітимуть, умиратимуть, стануть жебраками”. А от добре при початку будови “під вінкель” на чотирьох кутах хати покласти гроші — щоб у ній все велося... - На жаль, нині загубилися давні будівельні традиції, особливо у містах — будують як-будь і будь-де, - завершує нашу розмову Мирон Ігорович. - Може й тому люди, що на вихідні виїжджають з міських багатоповерхівок, почуваються такими виснаженими. А відновлюють свої сили “міські пани” у рідних батьківських оселях на селі, де присутня зовсім інша, дивовижно позитивна енергетика...