Політичні гастролі по-львівськи
Як й інші міста України, Львів готується до політичних гастролей. На кожному кроці наліплені й розвішані плакати і біг-борди, які в народі давно охрестили біг-мордами. З них позирають маловідомі чи й геть незнайомі лики.
Збирачі макулатури розкошують. Дівчата роздають на вулицях агітки і газети, які перехожі тут же викидають, мешканці вигрібають їх жменями з поштових скриньок і опускаюь в урни сміттєві. Пробігши оком текстове наповнення цієї продукції, дивуюся: який же невіглас це писав? Не вказуватиму імен кандидатів і назв партій, бо одні скомпроментували себе так, що далі хіба що всенародне прокляття, бренди інших мало про що говорять, а ще тому, щоб мене не звинуватили в «чорному піарі».
Якраз до нього безсоромно вдаються деякі предентенти на хлібні посади. Виявляється, ми живемо у двох вимірах, твердить один із них, який уже встиг покрутитися у владних коридорах. Точніше, у двох Львовах: «Один — Садового, другий — твій. Думай!». І прізвище автора-претендента. Гадаю, знак оклику поставлений не там. Правильніше було б: «Думай, (прізвище кандидата)!». З того ж плакату випливає, що саме «Садовий паразитує на історичній спадщині».
За час його урядування Львів, принаймні його центральна частина, набув пристойного вигляду, за який не соромно перед європейцями. Вже стали призабувати, що саме тоді львів’яни отримали цілодобове водопостачання. За рахунок збільшення кількості кав’ярень (їх гострі на думку студенти факультету журналістики Франкового університету так влучно назваль «львів’ярнями»), крамничок тощо з»явилися нові робочі місця. На жаль, Андрієві Садовому об»єктивно не під силу відродити життя «ЛАЗ», «Автонавантажувач», «Кінескоп», «Львівприлад» та інші промислові велетні. А от двовимірний кандидат обіцяє розвиток освіти, сучасних технологій, нові робочі місця і взагалі процвітання. Ну-ну...Це ми вже проходили.
Інший претендент розповсюдив агітки ядучо-жовтого кольору за себе, коханого, і за свою партію, які позиціонуються, як месія.Виявляється, це завдяки їм вдалося подолати шалений опір львівської влади і добитися передачі житлових будинків Міноборони у власність територіальної громади міста, яке має статися 31 жовтня. Називають це не інакше, як «перемогою».
Я мешкаю в одному з таких будинків ( військове БУ-2), мені й сусідами зовсім байдуже, у чиїй вони власності. Наразі констатую тут чистоту і порядок, регулярні побілки мого під’їзду, миття в ньому сходів і вікон, щоденні прибирання прибудинкових територій. Аби лиш після тієї «перемоги» не стало гірше.
Для таких побоювань є підстави. Кандидат у мери і його партія, здається, самі не знають, чого хочуть. На звороті їхньої агітки є анкета, де вони просять викласти пропозиції щодо вдосконалення тепло- і водопостачання та енергозбереження, організації роботи громадського транспорту, проблемних забудов, створення нових робочих місць, боротьби проти зловживань і корупції. Люди добрі, подумав, прочитавши це, якщо ви самі не годні відповісти на ці запитання, то як збираєтеся управляти містом?
