Кримське питання остаточно зіпсувало росіян

Резонансні заяви російських опозиційних політиків Навального і Ходорковського про те, що Крим — це вже територія Росії, і вони його також не віддали б Україні, якби були президентами, свідчить про те, що великодержавним шовінізмом у нинішній путінській Росії інфіковані навіть ті, хто декларує демократичні та ліберальні цінності. А слова Володимира Винниченка “російський демократ закінчується там, де починається українське питання”, не втратили і, мабуть, ніколи не втратять своєї актуальності.

Хвороба під назвою “Кримнаш”, як вірус Ебола, страшна і невиліковна.

Скандальні висловлювання опозиціонерів викликали у російському ліберальному середовищі ефект бомби, що вибухнула. Для декого це стало шокуючою несподіванкою, хтось поставився до цих слів спокійно і навіть з розумінням. Одне слово, далеко не всі російські ліберали і опозиціонери зуміли пройти “кримський тест”. До останніх, наприклад, належить російська опозиційна журналістка Юлія Латиніна. Її здивували не одкровення Навального та Ходорковського, а... українські журналісти, які обурилися позицією російських опозиційних лідерів. За словами Латиніної, Україна мала би зараз перейматися не Кримом, а внутрішніми проблемами, які її пожирають зсередини, наприклад, поганою економікою. А Навальний і Ходорковський, вважає Латиніна, нічого такого жахливого не сказали, а лише “зафіксували очевидний політичний факт”. Далі Латиніна почала ледь не виправдовувати анексію, принаймні намагалася знайти причини цього “очевидного факту”. Одна з таких причин, за версією Латиніної, це... українізація Криму, яка мала місце за часів Ющенка. Очевидно, під українізацією вона розуміла вивіски на півострові українською мовою. Про це колись з обуренням розповідала у своїй авторській програмі на “Ехо Москви”. “Безглузді” вивіски українською, на думку Латиніної, дуже “навантажували” місцеве російськомовне населення... А ще, на думку Латиніної, Україна сама винна у тому, що Росія “віджала” Крим, мовляв, якби рівень життя в Криму був вищим, ніж у Росії, то «зелених чоловічків» винесло б “кримським майданом”.

Отже, в російському журналістському середовищі виникла запекла дискусія: заяви Навального і Ходорковського кон’юнктурні чи світоглядні? Одні переконували, що російський політик з президентськими амбіціями має зважати на думку більшості. Інші звинувачували в імперських амбіціях, які не дозволяють повертати вкрадені території.

Як на мене, не має принципового значення, чим керувались ці два політики — прагматизмом чи шовінізмом. Важливо інше — для багатьох українців стало очевидним, що альтернативи Путіну в теперішній Росії немає. Росія перетворилася в колективного Путіна, і зміниться вона нескоро. Розвіялися останні ілюзії. Ми ж думали: якщо Путіна не буде у Кремлі, то все стане на свої місця, “ Россия вспрянет ото сна”, справедливість відновиться. Виявилось, не в Путіні річ. Точніше, не в одному Путіні. Заяви Навального і Ходорковського — це також вирок самій Росії. По суті, вони позбавляють її надії на краще майбутнє. Як пише Гарі Каспаров, “характерно, що і Навальний, і Ходорковський ретельно підкреслюють свою прихильність до європейських цінностей, однак їхня позиція щодо Криму ставить хрест на європейському шляху Росії. Для того, щоб вступити в клуб, необхідно дотримуватися правил цього клубу. У цьому випадку найважливішим правилом є повага кордонів та територіальної цілісності сусідніх держав. Без дотримання цих правил неможливо говорити не лише про інтеграцію Росії у Європу, а й про елементарну нормалізацію відносин із Заходом”.

Відносини між українським і російським народами після агресії Путіна зіпсувалися на довгі роки. Надія була хіба що на ліберальну частину російського політикуму і суспільства. Тепер зрозуміло, що сподіватися на представників «нової Росії», які хочуть дружити з нами на рівних правах, — як мінімум, наївно. Це не розчарування, це протверезіння.