Путін пропонує Україні вибирати між війною і ганьбою...

Іншими словами, Путін пропонує здати Донбас. Мовляв, не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно... Думаю, приблизно у цій тональності і йшли так звані переговори між президентами України і Росії. І щось мені підказує (назвемо це інтуїцією), що українська влада схильна здихатися цієї валізи без ручки, тобто зруйнованого і понівеченого Донбасу. До цього рішення нас, мабуть, підштовхує і Захід, особливо Європа, якій також ця “валіза” здається непідйомною. Але мало хто сумнівається, що апетити Путіна не обмежаться захопленими бойовиками та російськими військами територіями. Йому ця валіза без ручки теж не потрібна. Треба до неї цю ручку прикріпити. Путіну розходиться загарбати територію вигаданої ним так званої Новоросії, а це значно більше, ніж теперішні захоплені окупантами землі на сході України. Не виключаю, що саме розмір цієї території може бути предметом торгу. Хоча вірити у це, звичайно, не хочеться.

Ми всі — і український народ, і влада — повинні бути тверезомислячими реалістами. Українці не хочуть війни. Не хочуть, аби під російськими “Градами” гинули найкращі сини нашої Вітчизни. Усі за те, аби це жахіття чимшвидше припинилося, щоб конфлікт на сході вирішився мирно. Але українські патріоти не готові погоджуватись на мир за будь-яку ціну. Чи так само мислить українська влада? На жаль, з того, що нині відбувається, з тієї офіційної інформації, яка є у медіа, суспільство не має однозначної відповіді на це питання. І це тривожить. Наприклад, досі суспільство не може зрозуміти, чи потрібен за цих реалій воєнний стан? Чи він допоможе знищити ворога, чи нашкодить військовій операції на сході? На жаль, якоїсь ґрунтовної, чесної публічної дискусії на цю тему досі не було. Було багато спекуляцій на цю тему, звинувачень, а не нормальної, професійної, аргументованої і незаангажованої розмови. Чому влада уникає таких дискусій? Чому Верховна Рада проводить безглузді закриті засідання? Що вона приховує? І від кого? Від власного народу чи від Путіна? Якщо від Путіна, то це смішно. Якщо від народу, то це сумно. Вдавати якусь секретність там, де її апріорі немає, просто нерозумно. Все це більше схоже на безпорадність...

Ворог, на жаль, дуже сильний і підступний, він не залишає нам вибору, але ми знаємо, що вибір є завжди. Вибираючи між війною і ганьбою, ми змушені обирати війну, інакше будемо мати і війну, і ганьбу одночасно. Йти на поводу агресора, вірити йому категорично не можна. Згадаймо слова Саакашвілі, який казав, що під час російсько-грузинської війни після кожного перемир’я Грузія втрачала території. Зрештою, далеко ходити не треба. В той час, коли Путін зустрічався з Порошенком у Мінську, в Україну валили колони російських танків і БТРів. Зараз теж є небезпека чергового загострення. Це вже стає своєрідною прикметою: як тільки Путін каже про перемир’я, значить, його війська готуються захопити нові плацдарми...

Говорячи про “мирний план”, ми повинні ще більш активно і рішуче готуватися до війни. Будь-яке тимчасове перемир’я чи заморожування конфлікту з таким підлим і цинічним ворогом, як Росія, неминуче призведе до ще більших втрат і жертв. Єдиний спосіб сподіватися на перемогу — це чинити шалений опір! Зрештою, продовження війни не вигідне і Путіну. Він, якщо говорити про подальшу перспективу, у гіршій ситуації, ніж ми. Економічні санкції вже добряче дошкуляють Російській Федерації, а в разі ескалації війни будуть шкодити значно потужніше. До того ж на сході України щодня гинуть російські солдати, і кількість трун, які будуть приходити в Росію, може колись стати критичною. Російський народ почне прозрівати і тверезіти від патріотичного “запою”. Тому нехай свій “мирний план”, який Путін “накидав” по дорозі в Монголію, використає “за призначенням”... Нам такого (“руського”) миру не треба!