Війна - фігня! Головне - вибори
- Ба більше! Проводити парламентські вибори в умовах, коли дві величезні області не зможуть повноцінно в них взяти участь, означає свідомо усунути їх від представництва у вищому законодавчому органі. Це неминуче призведе до критики, мовляв, їхня думка владою не врахована. І ця справедлива критика триватиме найближчі п'ять років. Але і це не найстрашніше. (Це, радше, деталь, на яку в нинішніх специфічних умовах можна і не зважати). Якщо вибори пройдуть без повноцінного залучення Донецької і Луганської областей, то українська влада своїми руками по суті узаконить їхній "особливий статус", статус другого Придністров'я.
- Поза сумнівом, парламентські вибори потрібні, оскільки Верховна Рада, де засідають такі одіозні особи, як Єфремов, Бондаренко, Левченко, Царьов, Герман, Чечетов, Олійник та багато інших негідників, себе морально вичерпала. Вона себе давно скомпрометувала. І якби не було повноцінної війни на сході України, то це питання не обговорювалося би. Але агресія Кремля, яка спричинила війну на сході, внесла певні корективи. Президент Порошенко не може цього не розуміти. І тим не менше наполягає на виборах, не розв'язавши конфлікт у двох областях. Чому?
- Аргумент, мовляв, цього вимагають люди, не зовсім коректний і дещо лукавий. Люди справді вимагали дострокових виборів до парламенту одразу після перемоги Майдану і після виборів президента, але тоді ще не було тих жахіть, які нині маємо на Донеччині та Луганщині. Зараз для українців пріоритет — перемога над бандитами та повна зачистка цих територій від терористів. Розв'язувати внутрішню політичну війну (а вибори — це своєрідна війна, де, як відомо, для перемоги всі засоби хороші), не загасивши пожежу на сході, — це розпорошувати сили, внутрішні резерви. Це свідомо послабляти країну. Заради чого так ризикувати?
- На жаль, можу припустили лише одну відповідь: заради влади, ще більшої влади. Окрилені технологічним успіхом на президентських виборах, де війна дала додаткові бали і рейтинг, Порошенко і його команда вирішили, що саме зараз найвдаліший час цей електоральний успіх закріпити. Політики зазвичай циніки. І це той випадок, коли "кому війна, а комусь мати рідна". Саме зараз, поки маятник підтримки Порошенка не почав зворотний шлях, поки електорат не встиг розчаруватися (хоча процес помалу пішов), його команда поспішає використати ситуацію на свою користь. Війна, мовляв, може тривати довго і ще не відомо, чим закінчиться, а прихильність електорату не вічна. Тому і поспішають, незважаючи ні на що, зокрема і на здоровий глузд та інстинкт самозбереження. Та збереження держави.
- Заради посилення особистої влади — контрольованого парламенту та уряду, де посади міністрів можна ні з ким не ділити, Порошенко готовий і відкласти ратифікацію угоди з ЄС, і поставити під удар економіку держави, яка тримається на волосині. Недієздатний парламент — це і гальмування економічних реформ, які потрібно втілювати негайно...Все це стало другорядним, відійшло на другий план. Вибори виявилися першочерговим завданням для влади. У щирість її намірів можна було би повірити лише в тому випадку, якби перед тим, яка "Удар" вийшов із коаліції, ця коаліція проголосувала зміни до Закону про вибори та узаконила відкриті списки. Саме цього, а не виборів за старим законом, вимагали Майдан і громадськість. Саме це відповідало би суспільним запитам. Заради таких новаторських, революційних виборів, можливо, варто було б ризикувати. А може і не варто...
- Але цього зроблено не було. Навіть спроби змінити закон не було. Бо відкриті списки — це вже ризик для політиків. А старий закон розв'язує руки старим політикам, бо це для них рідна стихія, тут вони як риби у воді. Ось тільки вибори за старим законом аж ніяк не гарантують українцям нової якості парламентаризму. На жаль, є велика небезпека, що одіозні особи, про яких я вже згадувала, через мажоритарку, через підкуп і фальсифікації знову потраплять у свої насиджені парламентські крісла. А ще там можуть опинитися такі відомі діячі з минулого, як Льовочкін, Фірташ, або ж їхні висуванці. І вийде: за що боролись, на те і напоролись. Тож який сенс у таких виборах? Жодного! Лише голий політичний інтерес певних осіб.
