Московські «печеньки» посла Тефта

Новим послом США у Росії став наш давній знайомий Джон Тефт — колишній штатівський посол у Литві, Грузії та Україні


Призначення виглядає цілком логічним. По-перше, у Росії Тефту не потрібен час на те, аби увійти у курс справ: із ситуацією у країнах Східної Європи цей дипломат обізнаний чудово. До того ж, призначаючи Тефта, Вашингтон наголошує: він і надалі зацікавлений у становленні в путінській Росії зрілого громадянського суспільства. Якщо не такого, як у Литві, то хоча б такого, як нині у Грузії та Україні.

За словами члена президії російської Ради з зовнішньої та оборонної політики Сергія Караганова, Тефт буде “технічним послом”, займатиметься “суто дипломатичною роботою”. Караганов, хоч і відомий “яструб”, не робить собі з Тефта проблеми... Утім, не всі в Росії реагують на призначення Тефта спокійно.

На сайті “Еха Москвы» можна ознайомитися з блогом такої собі Христини Потупчик. Ця молоденька членкиня Громадської палати РФ називає Тефта “любителем дорогого антикваріату, гей-парадів і опозиції, давнім і вірним другом Михайла Саакашвілі й Бориса Березовського”. Пані Потупчик нагадує, що Тефт, коли був послом в Україні, переймався можливістю “одержання додаткових грантів для розвитку громадянського суспільства”. Чому ж це погано? “Чим закінчилася підтримка Штатами громадянського суспільства в Україні, бачимо просто зараз, — пояснює небезпеку тефтових грантів Потупчик. — Революцією, що вилилася в громадянську війну і вбивства мирних громадян”... “Вітаю російську опозицію, — іронізує Потупчик. — Тепер наносити візити в посольство США їм доведеться з великим мішком для “печеньок” Держдепу. А ви ще дивуєтеся, чому в Росії ростуть антиамериканські настрої. Ось через таке ставлення Штатів до дипломатії і ростуть”.

Роздмухуючи у російському суспільстві антиамериканську істерію, путінський режим лікує свій власний комплекс меншовартості. Мовляв, якщо Росії протистоїть така могутня держава, як США, значить, у нас іще порох у порохівницях... Менші за рангом “вороги” Кремля, як-от Грузія, Литва, Молдова й Україна, рівневі марнославства нинішніх правителів Росії вже не відповідають. Навіть коли йдеться про війну на українському Донбасі, кремлівська пропаганда воліє подавати це як боротьбу “русского мира” проти довгої руки американського Держдепу...

Контрольовані Кремлем російські ЗМІ втовкмачують громадянам РФ, що уся російська опозиція “годується” Державним департаментом США. І що без фінансування Вашингтона кольорові революції у Грузії та Україні були б неможливими... Ця маячня розрахована головно на людей старшого покоління, яких заразили антиамериканізмом іще за радянських часів. Однак зараз, як бачимо, байки про “пиндосів”, які фінансують російську опозицію, забралася і в мізки молодшого покоління росіян. Очевидно, дається взнаки отруйна діяльність шовіністичних молодіжних рухів на кшталт “Наших”.

Чи мають під собою ґрунт побоювання Потупчик та її однодумців щодо “руйнівної” діяльності Тефта? Посол намагатиметься підтримати російську опозицію, але особливих успіхів у цьому напрямі я би йому не пророчив. Якою би потужною не була підтримка Вашингтоном громадянського суспільства у Росії, “березової” чи “сніжної” революції ця підтримка найближчим часом у РФ не спричинить. Принаймні, поки не обміліє потік валютних “печеньок”, якими Європа годує Кремль в обмін на нафту й газ...