Призначення Ложкіна — як ложка дьогтю...

Це кадрове рішення президента є лакмусовим папірцем, своєрідним тестом щодо пріоритетів глави держави. Більшості пересічних українців прізвище Ложкін нічого не говорить, тому об’єктивно оцінити цей крок Порошенка вони не можуть. Але у вузьких колах політичної і бізнесової еліти пан Ложкін добре знаний. Це середовище поділилося навпіл: одні коментують призначення зі стриманим оптимізмом, інші — відверто шоковані і не приховують обурення. А дехто розцінює це призначення як своєрідний “комплімент” Кремлю напередодні складних переговорів...

Пан Ложкін має імідж успішного медіа-менеджера. Це той випадок, коли кажуть: імідж — все! Закінчив Харківський державний педагогічний інститут за спеціальністю «російська мова і література» та Міжнародний інститут гуманізації та розвитку (США) за фахом «менеджер вищої ланки управління». Засновник Українського медіа-холдингу (UMH group), до якого входило кількадесят видань. Але українською у цьому холдингу була лише назва, оскільки усі видання цієї медіа-групи були російськомовні. І далеко не всі прибуткові... До речі, рік тому Ложкіна нагороджено почесною грамотою Ради Федерації Росії за просування російських медіа. У червні 2013 року пан Ложкін продав свої медіа-активи скандальному олігарху Сергію Курченку за $500 млн. Чимало учасників ринку називали таку суму завищеною. Зрештою, сам факт продажу в одні руки (а це були руки Сім’ї Януковича) стількох видань багато про що свідчить. Продаючи Курченкові медіа, серед яких були впливові політичні журнали і газети, він, по суті, пускав їх “під ніж”. Більшість чесних журналістів одразу після скандальної оборудки звільнилися, розуміючи, що станеться з цими виданнями під патронатом нового власника. А пану Ложкіну — як з гуски вода. На імідж успішного бізнесмена це не вплинуло, ба більше, багато хто із заздрістю захоплювався його комерційною хваткою...

Важко не погодитися з громадським активістом та журналістом Ігорем Луценком, який назвав Ложкіна одним з головних русифікаторів України. «В його медіа-імперії — купа українофобських жовтих видань з величезними тиражами (звісно, не всі «плінтусного» рівня). Без перебільшення: якщо б не було Ложкіна з його активами, Україна була б іншою, українська мова була б значно популярнішою. І українська преса — не такою жовтою, деінтелектуалізованою та замкнутою в російському фарватері. Врешті, Україна не була б такою російською», — написав на своїй сторінці у Facebook Луценко. Він нагадує, що Ложкін за освітою — викладач російської мови та літератури, а в побуті — принципово російськомовний.

«Що означає призначення Ложкіна на найближчу до президента посаду — очевидно. Є лише один штрих, котрий треба підкреслити, — «замирення» з сепаратистами, ймовірно, буде передбачати фактичну ліквідацію Києвом державного статусу української мови на Донбасі в обмін на припинення вогню. Це означає цілком мирну втрату Донбасу як нашого регіону в довгостроковому періоді. Мова — значно ефективніша зброя, ніж військове вторгнення», — підсумував Ігор Луценко.

Призначення русофіла Ложкіна “правою рукою” президента — це, за великим рахунком, ляпас галичанам та виклик Майдану. Але, підписуючи відповідний указ, Порошенко, мабуть, менше за все думав про почуття галичан, які вже свою справу зробили. Зрештою, людина з прізвищем Ложкін українську мову за потреби вивчить швидко, а минулі “здобутки” залишаться у минулому. Петру Олексійовичу потрібен здібний комунікатор, який, вочевидь, працюватиме насамперед на імідж президента. Адже далекоглядний політик починає виборчу кампанію на другий день після виборів...